– Я знаю, – спокійно сказав чоловік. – Ти думаєш, ми так просто зібрали речі й пішли. Але витримати Любу більше вже не було сили. У мене давно нема дружини, а в сина – мами. Є просто багатий спонсор, який дає гроші й вимагає за це конкретних результатів. Я нічого не хочу від Люби, мені вистачить звичайної однокімнатної квартири, але хочу спокою без цієї набридливої опіки й безпардонного тиску
Любу не бачила декілька років, тому її вигляд цього разу вразив. Скільки її знала, вона завжди була доглянутою, зі смаком…