– Мамо, скільки ще терпіти таке мовчки? Вона й пальцем не поворухне, а хапає все, наче своє, – скаржуся я
Моя мама вже давно оселилася в затишному будиночку на околиці, де є шматок землі для грядок і кілька курочок, що…
— Мій син розумний, це ти ніяк не зрозумієш, що родину треба цінувати.
— Чи можливо, щоб чоловік пішов сам, а винною зробили тебе? — Так трапляється. Я вже шість років у такому…
Недарма Ігор часто гуляв сам, а Тамара хвалила його, аби відвернути увагу: “Твій Ігор – справжній скарб”.
Минулого літа я відпочивала в санаторії на мальовничих схилах Карпат, де свіже гірське повітря наче змиває всі турботи. Там я…
З часом усе погіршилося, бо Андрій раптом узявся за розум: почав приходити по дітей, охайно вбраний і сповнений енергії. Ні дати ні взяти – ідеальний супутник життя
Вже кілька місяців поспіль у скромному офісі, де працювала Віта, жваво перешіптувалися про її розставання з чоловіком. Кожного ранку вона…
— Господи, нарешті ми розлучилися! Більше ніколи-ніколи ніяких заміж у моєму житті! Тільки коти і кішки, я навіть готова до каракатиць чи скорпіонів, можливо, вже завтра заведу павука.
Я віддала йому свої найкращі роки... Цілих півтора! Схлипувала від щастя на плечі своєї подруги Олена. — Господи, нарешті ми…
Ой, Аню, це ж було так давно. Час минув, люди змінюються. Давай забудемо про ті дрібниці.
– Знаєте, Маріє Іванівно, ви, мабуть, забули, як називали мене провінційною дівчиною без перспектив, як постійно критикували все, що я…
Мама переїхала до нас на деякий час, допомагаючи облаштуватися. “Це рай, Олено. Ти мусиш триматися за це,” – казала вона, милуючись видом з балкону
— Ти що, геть не розуміш, що робиш? - голос мами в телефонній трубці звучав як грім, повний обурення. -…
Мамо, ти серйозно? Ти хочеш, щоб я виїхала з цієї квартири, яку я сама відремонтувала, вклавши всі свої заощадження?
— Мамо, ти серйозно? Ти хочеш, щоб я виїхала з цієї квартири, яку я сама відремонтувала, вклавши всі свої заощадження?…
Я прийшла з дітьми до мами, вперше за ці роки, бо ж завжди вся в роботі. Але прийшла отак, як ходила в халаті квітчастому та в галошах гумових
Іван зі школи за мною бігав, така собі тінь, яка йде за тобою і чекає, коли ти вийдеш за ворота…
Ніна теж мовчала, а тоді й каже: – Отак поговорила з тобою і мені здається, що я тебе знаю. Дивно, правда?
Цю історію ця поважна пані розказала мені, як на духу. Таке часто буває в потязі, коли віриш, що ніколи більше…