Схопиться Іван. Вийде в другу кімнату, в коридор. У кухню загляне… Пусто. Тихо. Сумно. Ніби щось десь шерехнуло. Але то йому так здалось… Нема Марії і не буде. Вона дивиться на нього зі старої світлини сумно, ніби аж з докором. — Ну й чого ти, Іване, схопився? Я ж бо вже так далеко від тебе, що жодний автобус туди не ходить
Коли відійшла Іванова дружина за обрій і він залишився самотою у хатньому сумі, здавалось йому, що хата побільшала і потемнішали…