Не хотіла вірити подругам, коли ті нашіптували, що вона не єдина. Пропустила повз вуха слова, що одружуватись їм поки що не варто, бо немає де жити, дарма що він – єдиний син у сім’ї, і будинок у них нівроку – чотирикімнатний. Як це він приведе в дім чужу людину, яка буде користуватися їхніми речами, ходити по їхніх килимах?
Все! Досить! Оксана самотньо брела вулицею, не звертаючи уваги на яскраві вивіски, що запрошували настирливим миготінням неону випити стонадцяту чашечку…