– Гринів! Пів години спізнення! Де ви ходите? Хто за вас усе робитиме? Ви що, геть совість утратили?
Заспала! Поки бігла від ванної до дверей, Олена швиденько нафарбувала губи, кинула погляд у дзеркало й, похапцем закинувши на себе…
– Знаєш, Маріє, – казав він, обіймаючи її на кухні, поки вона готувала вареники, – я вдівець вже сім років. І думав, що це назавжди. Що більше нікого не буде.
Марії Петрівні було шістдесят три, коли вона вперше за тридцять років відчула, як серце б'ється не так, як зазвичай. Всі…
Я любила Гришу і вірила, що він все одно вернеться до нас з дитиною, я була готова чекати скільки завгодно.
Це був голос з далекого минулого, коханий голос, який говорив речі, які мені в голову не вкладалися. - Я купив…
Я сиділа за столом і їла свою трохи підгорілу сочевицю з куркою. І, повірите чи ні, в якийсь момент мені захотілося плакати
Я сиділа за столом і їла свою трохи підгорілу сочевицю з куркою. І, повірите чи ні, в якийсь момент мені…
Він вийшов з подвір’я, пройшов кілька кроків за хату – і остовпів. На зеленій траві, поруч із старим садком, стояв акуратний будиночок: світлі стіни, невелика тераса, запах свіжого дерева. І навіть невеличке вікно з видом на ліс
- Це тобі, - сказала вона і поставила на стіл ключі. Маленькі, блискучі, ще пахли новим металом. - Що це”…
Мама сказала, що хоче приїхати до нас у гості. Для мене це була подія! Я тоді думала тільки про одне: зробити все, щоб їй було комфортно. Пересунула меблі, витерла навіть найдрібніший пил, купила нові рушники, щоб мати чим похвалитися. І, звісно ж, я довго ламала голову: що приготувати?
Ви коли-небудь ловили себе на думці, що якась дрібниця з минулого раптом впивається в пам’ять і вже не відпускає роками?…
“Та ні, номер збігся! Я хотіла посигналити, але ви так швидко зникли. А я подумала, ви ж планували на дачу до батьків, звідки ви в тому напрямку?”
Я влетіла в той скромний будиночок, ніби буря і застигла на порозі. Андрій сидів на старому дивані, його обличчя спочатку…
Я не знала ні свого дідуся, ні бабусю. Мене няньчила сусідка разом зі своїми дітьми
Я стояла вражена, руки тремтіли і в руках тремтів лист, який був призначений не мені, але це була сповідь, сповідь…
— Не втручайся! — суворо обірвала її Олена Петрівна. — Вони живуть у своєму домі, я до вас не лізу. Я вас виховала, тепер всі самі собі господарі. У них свої порядки. Займися своїм життям.
Лариса та Сергій одружилися восени. Лариса, вступаючи в нове життя, не мала жодних побоювань щодо спільного проживання з матір’ю чоловіка,…
Так, тиша без дітей, які випурхнули вчитися дивувала. Дивував і чоловік, вірніше його спина до мене, його буркання замість розмови.
Настав нарешті той благодатний момент, коли діти перестали мамкати, я вийшла з кухні, наче на нову землю, оглядаючись та дивуючись.…