Зібрала речі й повагом пішла із двору, раз-по-раз оглядаючись: – Буде доганяти, а я влаштую такий концерт серед вулиці, що мало не покажеться! Нехай умовляє, обіцяє щось купити… А я скажу, щоб купив мені золотий ланцюжок, сережки з діамантами, ні, краще норкову шубу. Дивно, не доганяє
Микола Григорович ніжно дивився в Наталчині очі: – Скільки можна роздумувати? Переходь до мене жити та й усе! Не палац,…