Можна сказати, новенька хатина для їхньої сім’ї — це справжній дарунок долі. Глянула Віра на будівлю — і сльози її залили. Ні, не радості, а невимовного жалю: бо чи ж треба була їй та хата цiною жuття власної дuтuнu?
Сказати, що Вірина сім’я жила бідно — нічого не сказати. Бо жила вона у злиднях… Віра — сирота. І привів…