Он там, в пухові, заплуталась, ніби ниточка, її чорна довга волосинка. Мами нема на землі. А її волосинка тут, поряд. Іванко згадав мамину косу, довгу, товсту, яка, як змійка, звивалась на подушці, коли ненька спала. Він так любив гладити її шовковисту гарну косу. Ці спогади стиснули його маленьке сеpденько, і він розpидався
Велика Іванкова сльоза впала на вовняну хустку матері. Вона ще пахла її волоссям. Он там, в пухові, заплуталась, ніби ниточка,…