Ярослав тривожно зиркнув на пaцієнтку. – Якщо я правильно зрозумів, з вaгiтнicтю Вас не вітати? – прямо спитав у дівчини. – Не вітати, – крізь сльози відповіла Марина. – Я на цю процедуру. І чим швидше, тим краще
Ми сиділи поруч у залі очікування. Слово за слово, та й розговорилися. Моложава, дуже приємна у розмові Марина мала ще…