Вероніка пожаліла молодого жебрака і простягнула йому персик. На неї поглянули такі сяючі, щирі та благаючі про допомогу очі, що вона не витримала, повірила жебраку і купила квиток на потяг додому, Через 15 років ці очі глянули на неї знову
Вокзал. Вічна метушня і стукіт коліс. Місце зустрічей і розставань… Натовпи снуючих туди-сюди людей, яким немає ніякого діла одне до…