– Вирішили пожити окремо, бо його не цікавить дитина, не цікавлю я! – ніби актриса, Лариса читала завчені слова. – Я втомилась від його неуваги, байдужості! Мати мовчки дивилася на дочку, а тоді запитала просто в лоб: – А від його грошей, доцю, не втомилась? А наймички у хаті тобі тоже не надоїли? А не втомилась літати самольотами у тую Африку? Ні? А тепер раз-два перевдягайся – і на город. Картоплю тре полоти. Тьху! – сплюнула спересердя. – Хустку на голову не забудь начепити!
Біля батьківської хати різко пригальмувала іномарка. Гримнувши дверцятами, майже на ходу з неї вискочила розгнівана Лариса, тримаючи за руку маленьку…