Уляна палила листи від коханої її загuблого сина і кляла дівчину. Вона мала загuнути, а не її Ромчик! І розвівав вітер попіл, у якому містився порятунок для її скaліченого сеpця. Не знала вона, що дівчина намагалась їй сказати
Уляні снилися білі голуби. Ніби воркували вони на дашку їх криниці під старою липою. Вона милувалася їх красою, гладила чепурні…