– Aх ти нeпотpiб! Я з нiг валюся, щоб усе було якнайкраще. А воно – і майонез, що стояв на столі, цівками стікав по oбличчю коханого. Люба зачинила двері, повернула ключем і, сповзаючи по стіні, присіла. Господи, що ж це таке? Що робити? Як бути? Захотілося, щоб земля в цю мить розступилася. Скільки часу так сиділа – не знає. Потім підійшла до шафи, витягла весільну сріблясту сукню, яку їй привезли з Німеччини. Вона в ній була королевою. Який сором! Що завтра казатиме гостям?
Люба майже бігцем поверталася додому, хоча й втомлена, проте з хорошим настроєм. Нарешті про все домовлено, все влаштовано й оплачено.…