Я стала свідчицею, як вона подавала чоловікові вечерю і водночас говорила й говорила, що купити, на щось гроші в когось позичити. Бо треба, треба, вже і зараз треба, бо завтра буде пізно. Стомлений після роботи Сергій тільки мовчки слухав цей потік слів. У мене ледь не зірвалося з язика: «Та ж дай чоловіку спокійно поїсти».
Ми з Ларисою подружилися, як тільки вона з чоловіком Сергієм і дванадцятирічною донькою Соломією оселилися в нашому будинку. Я працювала…