В свої тридцять п’ять я вже знала, чого хочу від шлюбу: дітей і сімейного затишку. І я вважала, що в свої сорок три роки Артур хоче того самого, тому, коли він запропонував пожити у нього, то я радо погодилася, адже нарешті ми рухаємося в правильному напрямку. Але мене там чекав величезний сюрприз
Отож, я вже кажу, що переросла всі ті наївні сподівання, які мають дівчата, коли виходять заміж: щоб їх на руках…