X

Я не була з тих, хто плаче в подушку через самотність, – робота рятувала. Спочатку офіс у Києві, потім пропозиція поїхати за кордон. Італія, потім Польща, потім знову Італія. Догляд за літніми людьми, прибирання, робота на фабриках – важко, виснажливо, але платять добре. Я відкладала кожну копійку, надсилала батькам, собі – на майбутнє

Мене звати Олена, і коли я озираюся на своє життя, то розумію, що воно завжди було трохи не таким, як…

K Anna

Кабачок, – констатував я. – І помідори. Хто приніс?

– Ти хочеш сказати, що це якась маячня? Просто повний абсурд! – Оксана кинула на стіл великий пакет, перев’язаний мотузкою,…

K Anna

Коли Микола дізнався, що я виходжу заміж за Дмитра, він прислав останнього листа. Там уже не було про муз.

Це був наш день, наше срібне весілля, але я чомусь весь ранок не могла відірвати погляду від цих троянд. Величезний…

K Nataliya

— Я дізнався про Максима лише місяць тому, — почав він, розглядаючи скатертину. — Приїхав у наше місто, хотів батькову квартиру продати. Він мені її відписав колись, хоча я думав з братом поділитися. Почав шукати контакти, а мені кажуть — немає його вже рік.

Я сиділа на кухні, дивлячись на порожню чашку. Минуло вже більше року, як Максима не стало, але я все ще…

K Nataliya

— Та нормально, — усміхнулася вона. — Паша вчора вечерю приготував, коли я затрималася в спортзалі. Знаєш, він такий уважний. Завжди запитає, як день минув. Я слухала її і відчувала, як всередині закипає якась дивна заздрість

Ми з Катею дружили так довго, що я вже й не пам'ятаю, коли ми познайомилися. Мабуть, ще в пісочниці. Потім…

K Nataliya

Я складала сорочки у валізу, намагаючись робити це рівно, як він звик. Поруч лежали його джинси, кілька светрів та коробка з електричною бритвою. Андрій стояв у дверях спальні, спостерігаючи за моїми рухами. Його погляд був розгубленим, хоча рішення піти він прийняв ще тиждень тому.

Я складала сорочки у валізу, намагаючись робити це рівно, як він звик. Поруч лежали його джинси, кілька светрів та коробка…

K Nataliya

Віталій наполягав: «Навіщо нам обом працювати? Я заробляю достатньо. Займися домом, собою. Хіба це не мрія кожної жінки?» Мрія. Оксана гірко посміхнулася, складаючи випрану білизну. Мрія перетворилася на нескінченну низку причіпок і зауважень

Оксана завжди була тією жінкою, яку помічають одразу. Не тому, що голосно сміялася чи яскраво вдягалася — ні, її привабливість…

K Anna

Наступного ранку вона прокинулася від незвичних звуків. Шурхотіння паперу. Стук клавіш. Олена прикрила очі — Дмитро сидів за столом, схилившись над ноутбуком. Перед ним лежали роздруковані аркуші, ручка, зошит

Олена перестала рахувати дні десь на четвертому місяці. Спочатку вона вела в зошиті своєрідний календар — позначала дати, коли чоловік…

K Anna

Про мої особисті, підкреслюю, особисті гроші. Без мого відома. Без мого дозволу. З людиною, яка завжди вважала й продовжує вважати, що я маю звітувати перед тобою за кожну витрачену копійку

Олена давно помітила одну закономерність: будь-які розмови про гроші в їхній оселі закінчувалися однаково. Чоловік кивав, удавав, що слухає уважно…

K Anna

Дмитро вийшов з кухні, щоб не заважати розмові. Пройшов у кімнату, ввімкнув ноутбук. Хотів подивитися новини, але чув голос тещі навіть із кімнати. Світлана Іванівна говорила голосно, емоційно. Дмитро не розбирав слів, але інтонації були високі

Анна стояла біля вікна, тримаючи в руках чашку кави. Дмитро прокинувся від аромату свіжозвареного напою. Привідкрив одне око й подивився…

K Anna