Я не була з тих, хто плаче в подушку через самотність, – робота рятувала. Спочатку офіс у Києві, потім пропозиція поїхати за кордон. Італія, потім Польща, потім знову Італія. Догляд за літніми людьми, прибирання, робота на фабриках – важко, виснажливо, але платять добре. Я відкладала кожну копійку, надсилала батькам, собі – на майбутнє
Мене звати Олена, і коли я озираюся на своє життя, то розумію, що воно завжди було трохи не таким, як…