– Але він навіть аліменти не платив, – кліпала я очима, а суддя стомлено сказала: «Значить не мали до нього претензій, а вимагали б, то й тепер би по-іншому все було». Здавалося б, тоді все було по-чесному, за мною лишалася хата, яку ми обоє купували, а він забрав все з банківського рахунку, все до копійки. Коли я дізналася, що грошей нема, то мало на собі волосся не рвала, адже я збирала на реабілітацію для доньки.
- Я заробляв ці гроші, а не ти, тому навіть не думай на мене подавати на аліменти! Хату ж я…