– Ну й жінка, – жартував Андрій. – Теплиць дві поставила. Чи не на нас городину садить зібралася?
Село, куди перебралася на постійне проживання Оксана, було напрочуд мальовничим. Озеро виблискувало на сонці, ліс шумів за пагорбом, а повітря…
– Ой, Мариночко, це ти? Не впізнала, – проворкувала Галина. – А в тебе що, новий кавалер? – Вона підійшла ближче. – Бо минулого тижня, здається, інший був.
Таємна місія тітки Галини За вікном почувся шум, і Галина Миколаївна, відома своєю цікавістю, одразу визирнула. Вечірні сутінки вже огорнули…
Нам з Мар’янкою дуже незручно тут, у вітальні. Ми весь час на очах у всіх. А ще ми довго спимо, а ви з Андрієм прокидаєтеся рано-вранці. Я подумала й вирішила: ви повинні віддати нам свою кімнату.
— Ой, слухай, так діло не піде, — раптом ожила Оксана, побачивши, як я повернулася додому з роботи. Вона лежала…
Тоді скажи, що хочеш запустити власну справу. Потрібні гроші терміново. Синку, ти не розумієш, що мить і все піде із рук
Я стояла за дверима кухні, намагаючись дихати тихіше. Голоси Андрія та його матері Галини Іванівни долинали чітко, і кожне слово…
Мені було цікаво подивитися на цього Віктора, який таку гарну дружину втратив через свою байдужість. І така нагода випала через якийсь час.
Того вечора мама в мене гостювала, тому й побачила, як сусідка привела мені свою дитину. — Я до дванадцятої повернуся.…
– У мене все добре. Чого я маю міняти роботу, як мені там все підходить?, – він щиро дивувався, чому я невдоволена, адже є що їсти, батьки ж привезли сумки.
Коли я йшла від Петра, то свекруха мені кинула навздогін: - Ти дивися, яка пані, чи я тебе не знаю…
Він вирішив, що вчинить благородно і вона його оцінить та пробачить. Залишив їй і дітям квартиру
Перед портретом з чорною стрічкою стояла зажурена мати, її душа була наповнена смутком, але глибоко в середині росла впевненість –…
— Колю, — почала я з порогу, — ти мені нічого не хочеш сказати?
День почався не найкраще, але я не думала, що він закінчиться такими словами виховательки, від яких я мало не впала.…
Ого, яка відважна! Якби не я, ти б зараз мешкала в орендованій комірчині
– Мамо, що ви робите? – запитала я, ще не розплющивши очі, відчуваючи, як ковдру з мене стягнули, залишивши мене…
Маріє Петрівно, скажіть, будь ласка, а ваші предки з якого року в Києві живуть? Дуже цікаво послухати, де працювали ваші батьки, бабусі, дідусі?
— Ви, Маріє Петрівно, мене з дітьми колись серед ночі на холод виставили, — дивлячись свекрусі в очі, сказала я,…