Ми йшли дуже обережно з притиснутими до себе дзеркалами. Єдина свічка в руках ворожки була безсила перед темнотою. Жінка підходила до кожної з нас, проказувала якісь дивні слова, які закінчувала свистом, від якого в мене по тілу поповзли мурашки. Наостанок вона проводила своєю рукою по нашим обличчям
Надійка до ворожінь ставилася досить скептично. Але Соломійка сказала: це просто данина традиції. Богданка була дуже цікава до всього таємничого.…