— Знаєте, Людмило Степанівно, я вчора випадково почув вашу розмову на кухні. Я не хотів підслуховувати, просто проходив повз. Ви сказали Лесі: «Якщо щось у вас не складеться, кидай його одразу, не мучся. Повертайся додому, я тебе завжди прийму, місця вистачить нам двом».
Я досі сиджу на кухні, дивлюся на ті розставлені капці в коридорі й ніяк не можу вгамувати тремтіння в пальцях.…