– Як же так, синку… адже лише пів року минуло… а в тебе вже інша… – вона ретельно добирала слова, намагаючись не наговорити зайвого і не образити зятя.
Тетяна Михайлівна сиділа на лавці за двором, чекаючи приїзду онуків. До зустрічі вона вже підготувалася: вставши рано-вранці, наварила й напекла…