Побачивши розгубленість Ніни, хлопець попросив дикторку вокзального радіо оголосити через динамік: «Мамо Зорянки, донечка чекає вас у залі очікувань». Час ішов, але жінка не поверталась. Хтось порадив звернутися в залізничний відділ міліції. Аж тут Зорянка витягла з кишеньки якийсь папірець, простягла його зі словами: а ти дай мені печенько, хочу їстоньки. Ніна автоматично витягла мамине домашнє печиво й дала дівчинці, а сама швидко розгорнула записку: «Усиновіть мою дитину, благаю, тільки не віддавайте в інтернат, прошу, тільки не в інтернат». Ще була вказана дата народження.
Ніна купила квиток на приміський поїзд. Вона з чотирирічною донечкою поверталася від батьків, що проживали в селі. До відправлення залишалося…