Рука наштовхнулася на щось м’яке, шорстке. Я витягла невеликий згорток і розгорнула його прямо на підлозі, серед розкиданих шкарпеток і коробок з-під взуття. Це були ляльки. Чотири фігурки, плетені з грубих вовняних ниток. Чоловік, жінка і двоє маленьких дітей. Вони були з’єднані руками так міцно, що здавалося — це одна суцільна в’язана стрічка. Обличчя у них були вишиті простими стібками, але чомусь виглядали дуже серйозними.
Я перебирала речі у верхній секції шафи, куди зазвичай закидають те, що «шкода викинути, але нікуди подіти». Шукала стару зарядку…