– Та ти без мене пропадеш! – голос Андрія був хрипким від роздратування. Він заштовхував свої сорочки в об’ємну сумку, навіть не намагаючись їх скласти. – Ти ж нуль без палички. Подивимося, як ти заспіваєш за місяць, коли рахунки прийдуть!
Це була та сама мить, коли тиша в домі стає гострою, мов лезо. Катерина стояла біля вікна, спостерігаючи, як за…