Історії з життя 0
— Привіт, — сказав він у слухавку, коли дружина відповіла. — Слухай, я не приїду на вечерю. Поїду до матері в село. — Щось сталося? — голос Юлії звучав здивовано. — Ні, просто… треба поїхати. Я наберу завтра.
Олег вийшов з офісного центру, коли на вулиці вже почало сутеніти. Листопад видався сирим,
Історії з життя 0
— Ну звісно, горді дуже. А мама до мене скільки разів прибігала, щоб я курку чи ногу дала, бо нема з чого майстрам варити? Хто мені те віддав? Коли ж ми тебе попросили помогти на дах назбирати, то ти забула мою доброту!, – гнула своє Надія Петрівна.
Сорок не святкують з розмахом, але Оксана була певна, що гості прийдуть. Звичайно, що
Історії з життя 0
— Дівчата, у мене люстра хитається! — крикнула Зоя з нижнього поверху. — Вона там що, стіни зносить?
Все почалося з того, що Вікторія Іванівна вирішила: час щось змінювати. Вона мріяла про
Історії з життя 0
— Мамо, заховай, будь ласка, печиво. У ту верхню шафку, де крупи, — Ірина поставила розкриту пачку вівсяного печива на стіл і виглядала справді стривоженою.
— Мамо, заховай, будь ласка, печиво. У ту верхню шафку, де крупи, — Ірина
Історії з життя 0
Шановні колеги, перепрошую за цей інцидент, — вона підвелася, збираючи документи тремтячими пальцями. — Пані Маріє, дайте мені десять хвилин. Ми обов’язково завершимо розгляд бюджету.
— Ти взагалі при собі?! Чому слухавка поза зоною досяжності? — цей лемент розірвав
Історії з життя 0
Це не твоя справа! — вигукнув він. — Я відпочивав! Так, я відпочивав! Бо вдома з тобою неможливо перебувати! Ти постійно дорікаєш! Мені треба розслаблятися!
Це була не просто суперечка — це був фінальний акорд їхнього спільного життя, що
Історії з життя 0
Зінусю, ну не будь такою дріб’язковою! — він підвівся і спробував обійняти її за плечі, але вона ледь помітно відсторонилася. — Мама просто піклується про наше майбутнє. Ми ж родина. А родина має думати наперед
— То як, Зіночко, сонечко, ти вже підготувала документи для оформлення? — голос свекрухи,
Історії з життя 0
— Сама розбирайся, — кинув він, не відриваючись від екрана. — Ти тепер безробітна, у тебе часу багато. Сходи в банк, виясни все. І вечерю приготуй нормальну, а не ці напівфабрикати.
Останні кілька місяців я жила в режимі затяжного стрибка без парашута. Все почалося з
Історії з життя 0
Він постояв хвилину, розвернувся і пішов мити тарілки. Я чула, як він бурчить під ніс, як грюкає сковорідка. Через пів години він знову з’явився в дверях.
— Ти це серйозно? Ти справді їх усіх запросив і навіть не згадав про
Історії з життя 0
А Павлові тридцять один рік. Час навчитися орендувати житло самостійно, а не чекати на благодійність від моєї покійної бабусі.
Це була холодна й пронизлива субота, коли повітря в кухні, здавалося, можна було розрізати

You cannot copy content of this page