fbpx
Мама телефонує, а мені і слухавку брати не хочеться. А що я там нового почую? “Мені важко, ви мене покинули. А як я сама?”. Я дуже люблю свою маму, але нині той випадок, коли я мушу от так вчинити. Тут тільки її вина
Мама телефонує, а мені і слухавку брати не хочеться. А що я там нового
Велосипед? Мені почулось, правда, доню? Ти мені зараз це серйозно говориш? В мене грошей немає на хліб, а ти там собі розкошуєш? – говорила і раз по-раз схлипувала. Тобто я, я тобі не важлива. Рідна мама тобі байдужа?
— Велосипед? Мені почулось, правда, доню? Ти мені зараз це серйозно говориш? В мене
Уявіть моє здивування, коли я одного дня приходжу додому і бачу дружину з абсолютно новими, яскравими губами. Це не те, що я очікував
Я не з тих чоловіків, які нав’язують своїм дружинам правила чи контролюють кожен їхній
Це був найкращий день у моєму житті, нарешті я таки втру носа свекрусі за всі ці двадцять років, як же вчасно я те фото побачила! От тепер хай знає!
Свекруха мене ніяк не хотіла, а, коли пішли діти, то й до онуків не
Може, я й вчинила не гідно, але не їй мене повчати, я б це стерпіла від будь-кого, але не від неї. Вона думала, що я вічно буду той секрет за зубами тримати. А вона буде веселенько жити та своїм щастям мені очі муляти. Має те, що заслужила
В когось може день не вдатися, а у мене якось пів життя отак пішло.
Хоч я не довго живу на світі, всього сорок сім років, але таке не те, що вперше зі мною трапилося, я про таке навіть ніколи й не чула аби десь було. Отак вам розкажу та свого зятя прославлю, бо за таке гріх промовчати
Чи то я така нещаслива уродилася, чи то щось йде по роду, але не
Ми з Андрієм вирішили, що все майно, яке ми будемо купувати у шлюбі, буде оформлятися на мою маму
Марія завжди підтримувала свого сина Андрія, хоча не завжди погоджувалася з його рішеннями. Перший
А я нічого не помічала, справді, нічого, тільки, коли все розкрилося, то я наче все збоку побачила і диву дивувалася, ну як же так: людина тебе ні в що не ставить, а ти нічого не бачиш?
Не знаю, скільки б це все тривало, якби якось колега по роботі, червоніючи не
Тоді мені був двадцять один рік і було таке кохання, як у кіно: багатий, гарний і любить мене та балує безмежно. Чим я не героїня з фільму? І так я почувалася, адже знала, що всі дівчата на потоці мені заздрять, а я просто особлива і кохана! Ось в такій ілюзії я жила, поки не дізналася дві вражаючі новини
З Ігорем ми познайомилися дуже банально і водночас романтично: йшов дощ і я бігла
Ну сказала я не подумавши, але ж я не це мала на увазі, де ж я думала, що мої слова подруга так потрактує і це все відобразиться на всьому моєму житті? Це геть не справедливо!
Ми мали дуже хороших друзів, сімейну пару нашого віку, мій чоловік дружив дуже з

You cannot copy content of this page