— Ти справді збираєшся стояти і дивитися, як вона кидає в мене брудне шмаття?
— То ось ти як заговорив, Віталику… — промовила я тихо. — Значить, на
– Невже тобі, такій молодій та моторній, важко заскочити за моїми дорученнями? Я ж
— Твоя донька отримала цей спадок просто так, ні за що. А моя мати
— Ти хоч усвідомлюєш, що зараз накоїла? — голос чоловіка тремтів від обурення, перекриваючи
Ранок у нашому районі завжди починався однаково: потік людей від метро, запах вологого асфальту
Після двадцяти років шлюбу чоловік запропонував мені вільні стосунки, був впевнений, що ніхто не
Віра Павлівна метушилася на кухні. Хоч нікого й не буде на її дні народженні,
— Ти усвідомлюєш, що зараз робиш? Ти ж фактично виставляєш мене за двері оселі,
Це була субота, та сама сіра й липка лютнева субота, коли небо над Житомиром