Оця твоя обраниця минулого літа на дачі навіть сплела собі вінок із кульбаб і ходила в ньому по подвір’ю! Притягнула ці звичайні бур’яни в мій зразковий квітник, де ростуть сортові троянди, висаджені за суворими правилами ландшафтного дизайну. А у тебе ж була така чудова, вихована дівчина Любочка. Міг би вже давно створити з нею міцну родину й виховувати чудових діточок!
— Пиши заяву на розлучення, ми знайдемо тобі нормальну, гідну жінку! — категорично заявила
Стефанія тоді вперше стерпла. Вона ніколи не ділила їх на свого і чужого. Для неї вони обидвоє були частиною її душі.
Стефанія перевернулася на інший бік, і старе ліжко відгукнулося довгим, протяжним скрипом, що різко
Я відійшла від шибки, щоб вони мене не помітили. У мене в хаті було тихо й прохолодно. Відтоді, як ми поділили дім навпіл, я не ходила на його половину.
Я стояла біля вікна й дивилася, як вони вивантажують дошки. Свіжа сосна, ще світла,
Надію, ти там заснула? — знову почулося з кімнати. — Де пульт? Вічно ти все перекладеш, що потім і з ліхтарем не знайдеш!
Надія завжди була такою, як очікували від неї інші: уважною дочкою, ідеальною дружиною, працелюбною
То де подарунки? — Поліна, навіть не знявши взуття, пройшла у вітальню, заглядаючи під вишиті рушники. — Мамусю, ти ж казала, що на роботі виписали непогані бонуси. Я там тобі посилання скидала на навушники, пам’ятаєш? Мої старі вже зовсім не тримають заряд
— То де подарунки? — Поліна, навіть не знявши взуття, пройшла у вітальню, заглядаючи
Зачекай, мамо… Яка ще частка? Ти ж стільки разів повторювала, що це твій весільний подарунок для нас! Ми ж розраховували на ці кошти як на безповоротну допомогу.
— Значить так, діти мої. Без моєї гарантії у цьому житлі грошей я вам
— Знаєш, — сказав він тоді, — я не одружуся, поки не знайду таку, як ти. Щоб і в роботі розуміла, і копійки в кишенях не соромилася рахувати.
На календарі було чотирнадцяте жовтня. Я сиділа за кухонним столом, застеленим клейонкою з візерунком
– Краще за тебе? – батько нарешті заговорив, його голос був низьким і важким. – Ти молодий і наївний. Тобі треба кар’єру робити, а не благодійністю займатися. Знайдеш собі нормальну дівчину з сім’ї, яка тобі допоможе, а не гирею на ногах висітиме.
Все почалося в Тернополі. Я тоді вчився у військовому училищі. Дисципліна, форма, ранні підйоми
Марічка так і не змогла знайти в собі сили, щоб рішуче відмовити матері. З важким серцем вона погодилася обговорити це питання з чоловіком, хоча подумки вже готувалася до тривалого з’ясування стосунків.
Я тебе благаю, почуй мене! Ти просто не уявляєш, у яке скрутне становище потрапила
— Та ти все на ту дорогу дивишся, чи не їде хто. Дарина вже в місті заміж вийшла, Павле. Кажуть, чоловік у неї великий начальник. Забудь ти те дитинство.
Павло пам’ятав це подвір’я ще зовсім іншим. Тоді паркан був пофарбований у яскраво-зелений колір,

You cannot copy content of this page