Ти завжди все ускладнюєш. Мама мене виростила, я маю дбати про неї. А ти ж не в нужді, маєш стабільну роботу. Невже шкода для рідної людини?
Я народилася в звичайному селі на Черкащині, де ранки пахли росою й димом від
Після того я зрозуміла: допомоги не буде. Вирішила продавати нашу квартиру — двокімнатну в старому районі. Не казала Тарасу
— Маріє, ти впевнена, що це єдиний вихід? — запитав Тарас, мій чоловік, і
Свекруха прийшла вчасно, бо я не знала, як їй повідомити про те, що вже починало стосуватися її.
Я дивилася на свекруху, в якої тремтіли руки, коли вона це читала. Пригадала, як
Знайди іншу! Але ти ж цього не зробиш! Тобі просто подобається псувати життя всім навколо! Мені набридло жити в цій атмосфері постійного бурчання!
— Уявляєш, що цей керівник сьогодні утнув? — голос мого чоловіка Андрія прорізав тишу
У нас маленька дитина, яка погано спить. Ми працюємо до пізньої ночі. Вихідні — це єдиний час, коли ми можемо просто побути в тиші. Вам важко о дев’ятій вечора, а нам — нестерпно о сьомій ранку. Розумієте?
— Тобі не здається, що влаштовувати подібні «сюрпризи» — це вже занадто? Ти ж
Катерина лише сміялася у відповідь, не помічаючи, як він іноді витирав серветкою край її келиха, якщо вона залишала там відбиток губної помади
Це був вечір, коли небо над Києвом нагадувало розлите чорнило, у якому розчинялися золотаві
А, Оксана… — протягнула вона з нотками прихованого роздратування. — А де Артем? Ми з сином обговорюємо важливі питання, дай йому слухавку. Це розмова про фінанси, тобі це буде нецікаво
Це була звичайна сіра середа, коли небо над містом нагадувало брудну вату, а дощ
Ти вічно на тих своїх конференціях, удома порожньо, холодно. А тепер стало по-людськи. Затишно. Життєво.
Це був початок кінця. Валерія стояла в коридорі, не знімаючи пальта, і відчувала, як
Ксеню, нарешті ти вдома! — вигукнув Олексій, виходячи з кімнати. — Тут така справа… Віку попросили звільнити орендоване житло, а мамі важко самій у селі. Я подумав, що нам місця вистачить.
Сьогодні, дивлячись на ідеально рівні лінії своїх архітектурних креслень, я розумію: мій власний фундамент
Ти робиш це заради своєї гордині, Олено, — кинув він тоді. — Усі ці підробітки… ти просто не вмієш жити спокійно
Це була третя година ночі, коли світло монітора вже пливло перед очима колами. Проєкт

You cannot copy content of this page