Ірина крутила в руках звичайний поштовий конверт, розглядаючи штамп і акуратно виведений адрес. —
Весняне сонце ледь торкнулося обрію, коли Мар’яна відчула лагідний дотик. Олексій обережно погладжував її
— Ти справді вважаєш, що твоя мати в нашому номері під час медового місяця
— Доброго ранку, молодята! Ми вирішили, що ви тут без нас зовсім занудьгували, тому
Оля піднімалася сходами, тримаючи в руках коробку з еклерами. Сьогодні був особливий день —
Марта вкотре метушилася в квартирі, намагаючись вдавати господиню в домі. Скоро тато мав повернутися
— Ти справді збираєшся забрати частку в бабусиній оселі у рідного брата? Ти ж
Оксана стояла перед дзеркалом, розправляючи важку тканину сукні. Глибокий смарагдовий колір личив до її
— Тобі справді настільки байдуже до того, що дитяча мрія розсипається на порох через
— Ти взагалі усвідомлюєш, що зараз робиш? — голос Максима став холодним, як грудневий