Історії з життя 0
— Слухай, Насте, — Мирослава підійшла ближче й стишила голос. — У мене для тебе новина. Тільки ти не лякайся. До мене Орест приїхав. Він у місті мав якісь справи й завернув до нас на день.
Я стояла біля вікна й дивилася, як на подвір’ї повільно осідає вечір. Назар знову
Історії з життя 0
Я слухала її, і всередині в мене все похололо. Я зрозуміла, що можу втратити Володимира назавжди, якщо зараз нічого не зроблю. Мені стало страшно, що він відповість Інні взаємністю. Коли залунала мелодія для білого танцю, я не стала чекати. Я впевнено підійшла до Володимира, який стояв біля дверей разом із хлопцями.
Я стояла біля прасувальної дошки, обережно розправляючи складки на рожевій сукні. Христина крутилася перед
Історії з життя 0
Діані було соромно згадувати, як вона сама собі купувала троянди, ставила їх у вазу на підвіконні, а сусідкам казала, що це подарунок від залицяльника
Діана стояла перед великим дзеркалом у передпокої і розглядала своє нове відображення, яке їй
Історії з життя 0
— Я ж йому навіть не повідомила. Думала: хай сидить біля своєї Марти, якщо власної голови не має. Потім чула від знайомих, що він одружився з іншою, а не з Мартою, але життя в них не склалося. Він зрештою і сам кудись подався. А я все чекала, що він сам мене знайде, якщо любить. Не знайшов. Чи не шукав. Отак і прожили життя нарізно.
День видався сонячним і тихим. Я повільно йшла вузькою стежкою між огорожами, тримаючи в
Історії з життя 0
– Цей дім не продається, – твердо мовила я. – Бабуся заповіла його мені. Я вклала сюди свою душу, свою працю і зберегла його, коли мені було найважче.
Справжній сенс родинного затишку я осягнула не через гучні святкові обіди й не через
Історії з життя 0
– Іриночко, це ж сюрприз для Софійки! – лагідно мовив Григорій. – Настільний акваріум, про який вона так мріяла! Тут усе порожнє, у коробці, компактне…
У нашій невеличкій кухні панує незвична тиша, яку порушує лише тихий, майже нечутний гуркіт
Історії з життя 0
Під час першої лекції Олена кілька разів ловила себе на тому, що дивиться не на студентів, а на свою сумку, яка стояла біля кафедри. Під час перерви вона навіть дістала конверт, але не відкрила. «Може, це документи… Або чиєсь звернення…»
Того ранку Олена, як завжди, поспішала на роботу. В одній руці тримала ключі від
Історії з життя 0
— Ну… добре, — нарешті вимовила Оксана, долаючи перше заціпеніння. — Заходь, Надю. Роззувайся, ось капці. Артеме, візьми її куртку, повісь ближче до батареї, вона ж наскрізь мокра. Йдіть у кімнату, я зараз накрию на стіл.
Сніг сипав так щільно, що двірники на лобовому склі ледве встигали скидати важкі білі
Історії з життя 0
Я приїхала на хутір. Від нашого старого дому, де колись минуло все моє дитинство, фактично нічого не залишилося. Але коли я зайшла за межу колишнього паркану, в грудях у мене все просто стислося. Хтось усе-таки приїхав із бензопилою й начисто зрізав увесь садок.
Я приїхала на хутір. Від нашого старого дому, де колись минуло все моє дитинство,
Історії з життя 0
— Розумієш, Оксано, дружини не стало, але мені все ще важко, — говорив він, дивлячись у вікно. — Ми прожили разом багато років. Мені потрібен час, щоб остаточно звикнути до цієї думки, змиритися. Будь ласка, не квап мене. Мені дуже добре з тобою, але я поки не готовий до спільного побуту в одній хаті.
Тоді, наприкінці грудня, місто виглядало занадто метушливим. Я йшла вулицею й зачіпала плечима перехожих,

You cannot copy content of this page