В Німеччині Наталя провела кілька днів у колі родини. Батьки помітили, що донька постійно перевіряє телефон
Колеги на роботі часто дивувалися, чому трикімнатна квартира Наталі Борисівни завжди стоїть пусткою. Тридцять
— Прости, Наталю, але я не можу з тобою одружитися. Я давно одружений. Моя дружина — донька керівника нашого тресту. Завдяки її батькові я маю все: і посаду, і цю квартиру, і машину. У нас дитина росте, син у перший клас пішов. Я не можу все це кинути. Я тебе люблю, чесно, але ламати своє життя не буду.
Автобус Тернопіль – Івано-Франківськ їхав повільно, зупиняючись біля кожного села. За вікном тяглися сірі
— А чому вона в такому стані? І чому на автобусі? Де Матвій? Він же мав машину, міг би матір підвезти, — запитала я, відчуваючи, як усередині все перевертається від почутого.
На столі лежала коробка з-під взуття, куди я складала пам’ятні речі. Кілька фотографій, де
Вона вийшла з палати, зачинила двері й притулилася до стіни. Серце калатало так сильно, що дихати було важко. Вона підійшла до дівчаток, які дивилися на неї з надією
Ірина Василівна сиділа біля вікна й дивилася на вулицю. На підвіконні стояла наполовину порожня
Павло спочатку не хотів, він якраз показував моїй доньці, як складати літачок з паперу. Але Роман його гукнув вдруге, якось так наполегливо, і Павло здався. Вони вийшли, грюкнувши дверима.
Іноді я дивлюся на світло у нашому вікні й думаю, чи знає Роман, що
— Ти надто м’яка з нею, — сказав Віктор, доїдаючи вечерю. — Треба наполягати, щоб вона про інститут думала, а не в швейне училище. Ми ж потягнемо інститут і престижніше вчитися там, ніж в училищі простирадла шити.
У коридорі було чути, як клацає швейна машинка. Ритмічний звук супроводжував кожен вечір у
Я бачила, як у вікні на мить відсунулася фіранка. Чиєсь обличчя, розмите дощем і склом, дивилося на мене. А потім світло просто згасло. Людині всередині було простіше зробити вигляд, що мене немає, ніж впустити в дім.
Перші краплі важко впали на порошну дорогу. Я зупинилася, дивлячись, як на сірому піску
– Ні. Цього не буде. Ніяких чужих чоловіків у моїй квартирі. Вирішили розписуватися – ваша справа. Але жити будете там, де знайдете місце. Я на цю квартиру сорок років заробляла, кожну копійку відкладала, в усьому собі відмовляла. А тепер прийде якийсь Вадим на все готове? Ні.
Наталя стояла біля мийки й чистила картоплю. Ніж ходив швидко, тонка шкірка падала у
— Просто знайома, — буркнув він, роззуваючись. — Не починай. Ти ж знаєш, я на роботі втомлююся. Мені ще твоїх сцен не вистачало.
У кабінеті реєстратури було душно, незважаючи на відчинене вікно. Ліля перебирала теки з документами,
Він опустив голову. Йому було соромно перед успішною однокласницею за свою поношену куртку і за те, що життя склалося саме так.
Того дня я заїхала в гості до двоюрідної сестри Віри. Вона вже місяць сиділа

You cannot copy content of this page