— Романе, — промовила я спокійно, тримаючи в руці його телефон, екран якого ще
Оля сиділа на кухні, вдивляючись у темне вікно, де відображалася лише її власна бліда
Юлія стояла на балконі восьмого поверху, притиснувши лікоть до холодних металевих перил. Вона спостерігала
Суботній ранок видався сирим і не затишним. Дмитро заглушив мотор автівки біля під’їзду і
Вечірнє місто дихало вологою та передчуттям березневої відлиги, хоча лютий ще міцно тримав свої
— Дмитре, ти справді думаєш, що я спокійно прийму те, що ти без мого
— Сергійку, — тихо промовила Наталія, стоячи посередині кухні з розпатланим волоссям і розмазаним
Сонце ледь торкалося верхівок старих яблунь у садку, коли Ірина закінчила розвішувати випрану білизну.
— Де коробки з плиткою? — голос Світлани пролунав у порожньому коридорі квартири, ніби
Березневий вітер безжально штовхав Марту в спину, ніби намагався швидше загнати її в під’їзд.