fbpx
Я не знаю, як так сталося, що рідна мама стала мені прикрішою за свекруху і я мало не втратила через неї чоловіка! І найголовніше – мама все робила з любові до мене!
Так мама мене справді любила і турбувалася все життя. вона ростила мене сама і
Я добре все бачила своїми очима і найбільше бажання мала – вберегти сестру свою рідну. Довго вагалась, але таки набрала її попросила, аби вона більше грошей з Італії додому не передавала. Коли Маринка запитала а чому власне, я їй усе, як є і розповіла. Було мені мовчати тихенько і не лізти зі своїм співчуттям, бо маю тепер що слухати і від мами і від рідні
Я добре все бачила своїми очима і найбільше бажання мала – вберегти сестру свою
Я вважаю, що чоловік має поступитися заради спокою в родині і заради нашого онука. Я розумію, що гроші на кону великі, але ж донька нам єдина і рідна, то для кого він стільки років робив в Америці? Та для неї, а тепер чого вперся?
Мій Саша все життя провів в Америці, бо як поїхав після весілля заробити нам
Хоч Ірина мені і подруга, але, чесне слово, я не знаю, як її чоловік витримує стільки років. Вічно вона нічим не задоволена – ні його зарплатою, ні його звичками, ні його поведінкою. Мені навіть до неї в гості не хотілося ходити, бо вона могла закотити таку сцену Валерію лише через те, що він випив молоко і поставив пакет знову в холодильник
– Та скільки тебе можна вчити?, – питала вона. – Я забувся, – спокійно
“Що це ви тут готувати зібрались? – почула Галина з-за спини. На кухню увійшла сваха і ніби як із усмішкою, але діловито почала її від плити відсторонювати. – Та хто це до макаронів додає горошок зелений? Ну хто то їстиме? – говорила вона попутно вже вимикаючи плиту і дістаючи сміттєве відро”. Галина чи не вперше, відколи додому повернулась, не витримала і попросила ту жінку вийти із її кухні
“Що це ви тут готувати зібрались? – почула Галина з-за спини. На кухню увійшла
Донька з сином явно не розуміли, що я відчуваю, та й я сама теж не знала, що мені далі робити, адже все на купу сталося – і чоловік від мене щойно пішов, і жити одній мені в селі не хочеться, але ж і шкода залишити все над чим стільки років працювала!
– Мамо, ти як та собака на сіні, вже визначся чи треба тобі те
Всю дорогу з заробіток я уявляла, який вираз буде в чоловіка та дітей, коли я стану на порозі, де ж я знала, що лиця не буде на мені!
Їхала я на заробітки аби ми купили собі квартиру, власну, свою, найкраще гніздечко для
“Буду оце город садити” – гірко зітхає мама і робить паузу довгу. Десь тут я вже повинна була би сказати, що ми з сім”єю приїдемо і допоможемо, але я мовчу. “Оце вчора зле стало так” – знову мама до совісті моєї заклик робить, але я ще ні слова не відповідаю і зрештою вона вимикає зв’язок. Могла би я і приїхати і тих 10 соток мамі картоплі посадити, та вже хай тим брат мій старший займається, адже саме для нього мама все життя своє гроші заробляла
“Буду оце город садити” – гірко зітхає мама і робить паузу довгу. Десь тут
Син звичайнісінько зайшов до хати, наївся, потім втулився в монітор і я зрозуміла, що як нічого не зроблю, то нічого в моєму житті не зміниться! А мені вже роки великі підходять, вже шістдесят один рік. На кого я сина залишу?
Сусідка мені підказала перевірений «рецепт», але я довго не наважувалася так зробити, бо ще
Кожну весну повторюється одне й те саме, якесь помутніння спадає на мою матір, я називаю його «поклик землі». Мама перестає чути, що я їй кажу, вона бачить перед собою лише відра і рядочки, але найбільшим стимулом є сусіди
Кожну весну повторюється одне й те саме, якесь помутніння спадає на мою матір, я

You cannot copy content of this page