Історії з життя 0
Перебравшись із тісної кімнатки в гуртожитку до просторої квартири, я витала в хмарах від щастя, відчувши себе коханою дружиною і повноправною господинею оселі. З якою любов’ю ми доводили до ладу наше помешкання, як ретельно добирали все необхідне від тюлі до меблів і техніки!
Після розлучення з Остапом я одна виховувала нашу п’ятирічну донечку Софійку. Згодом я опинилася
Історії з життя 0
Я дивилася, як Євген збирається. Прасував сорочку так ретельно, ніби збирався на прийом до президента, хоча це була звичайна зустріч випускників – тридцять років з дня закінчення школи. Я знала кожен його рух, кожну складку на чолі, коли він хвилювався. Чоловік не дивився мені в очі, відводив погляд до вікна, де по шибці сповзали краплі дощу.
На столі вистигав чай, а я дивилася, як Євген збирається. Прасував сорочку так ретельно,
Історії з життя 0
– Люба? – мовив він несміливо. Я замерзла з ручкою в руці. По голосу, по цьому особливому, трохи м’якому виразу очей я впізнала його вмить. Це був Вадим. Доросліший, із сивиною, із зморшками навколо губ, але це був він.
Мені сорок шість років. У мене зморшки біля очей, сивина на скронях і доросла
Історії з життя 0
– Оксано? Це ти, чи мені вже від старості щось здається? – спитала Анна, притримуючись рукою за дерев’яний стовпчик ґанку.
До Анни вже давно не приїжджають діти, а тим більше онуки. Щоразу, коли вона
Історії з життя 0
– Ну шо ти там, не награлася ще? Пора повертатися, город бур’яном заростає, гуси хату розносять! Досить ото дурницями займатися, вертайся додому!
Одного чудового дня я кинула корову, гусей, курей, свиней, чоловіка та двоє дітей і
Історії з життя 0
Не знаю, чи й вчинила б так, якби Оля так свого чоловіка не розхвалювала. Ми по сусідству жили. Я бачила, які вони багачі, але з нею особливо не дружила. Вона трохи молодша за мене, проте щоразу, як зустрінемося біля хвіртки чи на вулиці, тільки й чути розповіді про її Миколу. То він їй подарунок привіз, то нову огорожу ставить, то ремонт у кімнатах затіяв. Слухаєш її і мимоволі думаєш, чому одним дістається все, а іншим – лише головний біль та порожні обіцянки
Я не розумію, чому мені в житті так не щастить. Наче й вродою вдалася,
Історії з життя 0
Я сіла на краєчок стільця, як це робила колись, коли тільки прийшла в цей дім невісткою. Тоді мені здавалося, що весь світ лежить у мене під ногами, а тепер я почувалася абсолютно спустошеною. Свекруха дістала з шафи дві глиняні чашки, налила гарячого чаю та сіла навпроти. – Я слухаю тебе, – мовила вона, склавши руки на столі.
Ніколи в житті я не думала, що постукаю в ці двері. Була певна, що
Історії з життя 0
Чоловікові я тоді сказала коротко: до сина не підходь. А малому Денису я сказала, що батько був хорошим, але його рано не стало. Я хотіла закрити цю сторінку назавжди, щоб хлопець ріс без сорому за свого батька.
П’ятнадцять років мого життя минули між чужими кухнями, доглядом за чужими літніми людьми, нічними
Історії з життя 0
– Твоя мати прийшла до мене на роботу, Вітю, – тихо відповіла я, намагаючись тримати голос. – Вона влаштувала скандал при всіх. А потім бігла за мною вулицею.
Я зареклася зустрічатися з маминими синочками після того випадку. Віті було вже під сорок,
Історії з життя 0
– Валентино Іванівно, ви присядьте, відпочиньте, – мовила вона пошепки, – Я вам допоможу все помити і прибрати. Ви сьогодні цілий день на ногах.
Я мала повне право пишатися собою: сама виростила сина, тягнула його навчання, вивчила його

You cannot copy content of this page