Історії з життя 0
Особливо Людмилу Іванівну дратував той факт, що Катерина вела щоденник. Це був красивий чорний зошит у шкіряній палітурці, куди дівчина записувала свої плани на майбутнє, бізнес-ідеї, а також аналізувала свої переживання та стосунки в родині. Свекруха давно мріяла зазирнути туди, вважаючи, що невістка приховує якісь фінансові таємниці або, що ще гірше, не поважає її сина.
— Віддай негайно! Це особисте! Ти не маєш права заглядати в мої записи! —
Історії з життя 0
— Я Юля, — дівчина зробила крок уперед і поставила коробку на вільний край столу. — Я знайшла газету… стару газету з вашим фото. І я знаю, що ви моя мати.
Вечірня зміна в кондитерському цеху закінчувалася о дев’ятій, але Юля затрималася, щоб вимити за
Історії з життя 0
Ми впораємося, чуєш? Я знайду додатковий підробіток, хлопці з нашої бригади якраз пропонували вечірні зміни на будівництві. Якщо знову народиться дівчинка, то взагалі ніяких проблем: одягу після Мариночки стільки, що ще на трьох вистачить. Навіть візочок новий купувати не доведеться, усе в ідеальному стані. Різниця між ними буде крихітна, ростимуть разом, стануть найкращими подругами. А якщо хлопчик… — Віктор на мить замислився, а потім упевнено посміхнувся. — Тоді буде мені помічник. Не бійся, прорвемося.
— Вітю, і що нам тепер робити? Це ж усе так невчасно, так швидко,
Історії з життя 0
Залиш свої зауваження при собі, будь ласка. Мені зараз найменше бракувало твоїх оцінок. Я й так тримаюся на останньому диханні!
— Заїду за Ганнусею о восьмій, — висвітилося на екрані короткі, сухі слова. —
Історії з життя 0
Коли вона кілька разів спробувала щиро поговорити з Гордієм, той лише роздратовано відмахувався. «Значить, хтось з’явився», — спокійно вирішила для себе жінка.
— І що це за вигляд? Ти справді плануєш у цьому лахмітті з’явитися на
Історії з життя 0
— Слухай сюди, дочко, — сказав він, дивлячись на вогонь у печі. — Роман — хлопець толковий. Землі у них не менше, ніж у нас, хата цегляна. Його батько натякав, що пора б уже Романові осісти. Ти дівка на виданні, хазяйновита. Що скажеш? Якщо пришлють старостів, не будеш проти?
Холодний вітер так бив у скло, що стара Дарія двічі підходила перевірити кватирку. —
Історії з життя 0
— А його батьки в курсі? — запитала я, не підводячись зі стільця й продовжуючи крутити в руках ручку. — Вони знають, що він тобі це подарував?
Я якраз перебирала на столі старі квитанції, коли Ілона забігла в хату. Вона навіть
Історії з життя 0
— Що він за один? — питав батько, сидячи на веранді й затягуючи робочі черевики товстим шпагатом, бо рідні шнурки давно порвалися. — Малює? Це що, робота? Ти подивися на його руки. Вони ж м’які, як у дівчини. Він тобі хату збудує? Чи, може, машину зможе перебрати, якщо карбюратор полетить? Тобі чоловік треба, Меланіє, а не артист. Нам у господарстві помічник потрібен. Землі тридцять соток, картоплю самі копаємо, спини не розгинаємо, а він буде з олівчиком ходити?
Коли в хаті ставало зовсім несила, я йшла на горище. Казала, що йду по
Історії з життя 0
У палаті нас було троє. До інших жінок постійно приходили чоловіки, приносили передачі, передавали квіти через персонал у реєстратурі. До мене не приходив ніхто. Мені було соромно перед іншими жінками, я намагалася вдавати, що сплю, коли до них приходили відвідувачі.
Я народилася в маленькому селі, де всі про всіх усе знають. Те, що сталося
Історії з життя 0
— Та я ж нічого, я просто так, по-сусідськи, — Вікторія неприємно усміхнулася, поправляючи волосся. — Просто знаю його краще, ніж ти. Він не любить, коли жінки занадто розумні стають. Дивись, щоб твоя міська робота боком не вилізла.
Наталя вимкнула фен і поклала його на гумовий килимок біля дзеркала. Рука втомилася від

You cannot copy content of this page