Прийшлося продати дачу, а все через мій язик. Не втерпіла. Невістка вкотре завела свою платівку про те, що світ великий, люди в ньому відпочивають якось по-іншому — красиво, з коктейлями біля басейнів, а я ніби світла білого не бачу, бо все життя в землю дивлюся
Прийшлося продати дачу, а все через мій язик. Не втерпіла. Невістка вкотре завела свою
Коли я нарешті звільнилася, на екрані було двадцять два пропущені. Двадцять два. Це вже рекорд навіть для неї. — Артеме, заїдь за малим у садочок, — швидко набрала я чоловіка. — Заскочу до мами, вона там з розуму сходить.
Це була звичайна середа, коли телефон на робочому столі почав вібрувати так несамовито, ніби
Софійко, ну ти ж розумна жінка. Артемчику весілля через три місяці! Ми ж не просто так просимо — це ж свято для всієї родини! Ти ж не хочеш, щоб ми перед людьми соромилися?
— Софіє, ти що, зовсім совість втратила? — голос Ольги Павлівни дзвенів, наче розбите
ти дружина, — відповів він, ніби пояснював дитині очевидне. — А дружина має поважати рішення чоловіка й його матір. Ось і все.
— Дмитре, твоя мама вже півтора місяця живе з нами. Вона переставила все в
Мамо Ольго, — гукнула вона, не підводячи очей, — ну навіщо вам це все? У магазині таке гарне варення продають, з великими ягодами. І часу нуль
Я завжди любила землю. Не просто любила — відчувала її як частину себе, як
Абсолютно серйозно, Софіє. Якщо ти не хочеш інвестувати в наше спільне майбутнє, то, можливо, нам варто задуматися, чи є в нас це майбутнє взагалі, — Андрій говорив спокійно, але в його очах була та холодна впевненість, яка завжди з’являлася, коли він знав, що переграє мене. — Я ж не чужий тобі чоловік. Ми п’ять років разом. Чи для тебе це нічого не значить?
— Андрію, ти серйозно зараз це кажеш? — я ледве стримувала голос, стоячи посеред
Кому ти дзвонила? Мамі поскаржитися? Ну дзвони, дзвони. Грошей вона тобі все одно не дасть, у них ремонт на дачі.
— Сергію, чому додаток пише «недостатньо коштів»? Я щойно спробувала перевести аванс за коляску.
— Романе, ці гроші я зароблятиму сама. Я братиму більше роботи, приходити пізно, жертвувати вихідними. А ти хочеш, щоб я працювала заради твоєї мами?
— Романе, ти серйозно пропонуєш віддати мамі всю мою додаткову зарплату? — мій голос
— Ти жартуєш? — Стас випрямився. — Ти дзвониш мені на роботу, питаєш, коли я буду, а сама в цей час замовляєш якогось лівого чоловіка до нас додому? Тобі не здається, що це занадто?
Стас скинув рюкзак з інструментами прямо в передпокої. Плече тягнуло від важкого перфоратора, а
Ми живемо не на повну. Постійно думаємо про витрати. Хочеться кращого рівня, розумієш? Треба щось змінювати
— Сергій, я вирішила, що тобі час збирати речі і йти звідси, — сказала

You cannot copy content of this page