Історії з життя 0
– Навіщо тобі пальто, ти ж ходиш в куртці і кросівках. Ти не того рівня жінка.
Бачили б ви очі чоловіка, коли я йому сказала, що тепер я нарешті куплю
Історії з життя 0
Я розуміла, що тітка від щирого серця намагалася мені влаштувати особисте життя, тому вирішила поводитися чемно
Коли я вперше побачила Віктора в тітки, то лиш одна думка майнула – ось
Історії з життя 0
Надто пізно я зрозуміла, що подруга не від щирого серця зробила мені добро
Надто пізно я зрозуміла, що подруга не від щирого серця зробила мені добро. Але
Історії з життя 0
Я була небажаною невісткою в родині Прокопенків. Свекор, Іван Микитович, той хоч старався це приховувати, а Зіна Львівна, свекруха, відверто демонструвала своє розчарування, що заради мене, першокурсниці коледжу, де її син Микита читав лекції, він розійшовся з Оксаною, дівчиною, з якою зустрічався ще зі школи, яка чекала його після служби, потім з-за кордону, де після вишу хлопець працював за контрактом.
Я була небажаною невісткою в родині Прокопенків. Свекор, Іван Микитович, той хоч старався це
Історії з життя 0
– То свекруху по санаторіях, а я маю в тебе гроші випрошувати на дрібниці
Ви пробували відмовляти найріднішим? І я не змогла, тому й таке зі мною сталося,
Історії з життя 0
– Оксано, а доки я буду Віталія годувати? Та скільки можна на мої плечі перекладати оте готування. Я хочу відпочити, а він щоразу до мене та й до мене і мені лиш за плитою стій. Як не вмієш готувати їсти, то прийди до мене і я тебе навчу
Моя свекруха дуже смачно готує, тому я не раз чула від чоловіка: «А у
Історії з життя 0
– Нащо тобі весільна сукня і ресторан, якщо треба вже думати про дитину?
Хтось з мудрих сказав: ніщо так не губить шлюб, як цікавість. А я дуже
Історії з життя 0
– То хіба квартира, – казала свекруха, оглядаючи мої метри, – та у нас вдома курник більший.
Коли я познайомилася з Петром, то вже мала свою квартиру, хоч мені тоді було
Історії з життя 0
Після весілля мого сина Іван кликав мене йти жити до нього. Але так сталося, що скоріше його донька пішла від чоловіка і тепер мешкає в батька. А я таки зважилася відповісти Іванові згодою, тож мала приготувати романтичну вечерю, засвітити свічки, щоб у такій обстановці ми домовилися, коли подавати заяву до РАЦСу та з ким відсвяткувати наше скромне весілля.
Я рано залишилася без чоловіка. Так трапилося. Олежикові тоді йшов одинадцятий рік. Я жила
Історії з життя 0
– А що тобі важко на всіх сніданок зробити, – каже свекруха, – Ти ж і так вдома сидиш, а ми всі на роботу йдемо.
Попала я в багату родину, але чи не одразу перетворилася на куховарку і прибиральницю,

You cannot copy content of this page