Я пам’ятаю кожен день із того року, хоч минуло вже стільки часу, що я
– Ну що, колеги, знову збираємося на нову сесію в цій аудиторії, і я
Ми розібралися, де дім, лише коли наші діти виросли й розлетілися по власних життях.
Марина прокинулася від того, що в кімнаті було душно. За вікном тільки-но сірів осінній
Ярослава сиділа за своїм столом на виробництві і намагалася зосередитися на роботі, але папери
Перші два тижні минули в суцільній метушні. Мені треба було вивчити розклад, розібратися з
– Так, Денисе, кажи швидше, бо в мене на другій лінії кур’єр із пошти.
Я добре пам’ятаю той день, коли наша донька Вероніка вперше привела додому Назара. Вероніка
Шум в коридорі не затихав ані на хвилину. Папери шелестіли під пальцями, черга біля
Андрій говорив, жестикулював, сяяв очима, стільки радості було в усій його постаті, він заглядав