Історії з життя 0
Я дивилася на цю сцену і бачила в ній себе багато років тому. У моїй пам’яті виринули десятки аналогічних вихідних, літніх поїздок, сімейних свят та звичайних буднів. Я згадала, як точно так само крутилася навколо свого чоловіка та дітей. Я намагалася вгадати кожне бажання, подати, принести, прибрати, приготувати щось смачніше, аби тільки в домі панували спокій і затишок.
Вершини губилися в сизому серпневому мареві, і повітря здавалося настільки густим від спеки, що
Історії з життя 0
На кухні, поки різали салати, Юлія мовчки допомагала, уникаючи погляду Марти. Марта знала: Андрій із Юлією колись зустрічались, ще до неї. Він сам їй про це розповів чесно, нічого не приховуючи
Марта саме знімала з плити каструлю з борщем, коли у дверях клацнув замок. –
Історії з життя 0
— Мені немає про що з тобою говорити, Вікторе, — відповіла я, намагаючись обійти його. — Дмитро сам мені все скаже, якщо захоче.
Я не любила бідність, але тоді не знала, яка була щаслива, коли була бідна
Історії з життя 0
— Ти дуже змінилася, Інно, — мовив Сергій, перериваючи мої думки. Він примружився, роздивляючись моє обличчя. — Я б, мабуть, і не впізнав, якби не очі.
Приміський дизель тягнувся вздовж пожовклих лісосмуг, постукуючи на стиках рейок. У вагоні пахло пилом
Історії з життя 0
— Денис? Оце так зустріч, взагалі не очікувала тебе тут побачити, — мовила вона, перекладаючи сумку з однієї руки в іншу. — Ти кудись летиш чи когось зустрічаєш?
Денис сидів у металевому кріслі аеропорту, спираючись ліктями на коліна, і похмуро розглядав велике
Історії з життя 0
— Ярославе, ти ж розумієш, що такі пропозиції два рази не роблять? — казав йому керівник відділу,— Якщо залишишся в нас, через рік будеш мати свою кімнату в гуртожитку покращеного типу, а там і до квартири недалеко. А повернешся в село — що там робитимеш? У районному відділі сидітимеш за три копійки?
Ярослав повільно зрізав прозору стрічку з великої коробки й поклав ножиці на край стола.
Історії з життя 0
– Мамо, ти могла б попередити, що не прийдеш? Ірина подивилася на повідомлення від сина. Воно надійшло о 18:42. За ним – фотографія святкового столу, за яким сиділи її чоловік, двоє дорослих дітей і невістка. На столі стояв торт із написом “З ювілеєм, тату!”.
– Мамо, ти могла б попередити, що не прийдеш? Ірина подивилася на повідомлення від
Історії з життя 0
— Ти взагалі не думаєш, чи як? Навіщо те весілля збирати, якщо в кишенях вітер свище? Нехай ідуть та просто розпишуться. Зараз такі часи, що треба кожну копійку тримати при собі. У мене самого он дах на гаражі протікає, треба брус купувати. Я грошей не маю.
Вже тиждень минув відтоді, як ми відгуляли весілля нашого Ярослава, а в душі замість
Історії з життя 0
— Тарасе, ти не хочеш мені нічого пояснити, — Надія кинула на поліровану поверхню кухонного столу паперовий конверт, з якого виглядав офіційний бланк нотаріального договору.
— Тарасе, ти не хочеш мені нічого пояснити, — Надія кинула на поліровану поверхню
Історії з життя 0
— Надю, ну навіщо ти так перед ним вислужуєшся? — казала я їй, коли ми сиділи у неї в кімнаті. — Ти ж дівчина. Не можна так бігати за хлопцем і дивитися йому в рот. Він же навіть не дякує тобі людськи, приймає це як належне.
Ми з Надею зростали на одній вулиці. З дитинства разом бігали до річки, сиділи

You cannot copy content of this page