Історії з життя 0
— Ця квартира отримана від мого підприємства! Я тут господар. Не подобається — двері відчинені. Йди куди хочеш, все одно від тебе ніякої користі, одні витрати.
Старенький автобус підстрибував на вибоїнах розбитої часом дороги, здіймаючи хмари сірої куряви. Оксана притулилася
Історії з життя 0
– Та ти без мене пропадеш! – голос Андрія був хрипким від роздратування. Він заштовхував свої сорочки в об’ємну сумку, навіть не намагаючись їх скласти. – Ти ж нуль без палички. Подивимося, як ти заспіваєш за місяць, коли рахунки прийдуть!
Це була та сама мить, коли тиша в домі стає гострою, мов лезо. Катерина
Історії з життя 0
Коли ви наступного разу побачите у дворі старого кудлатого пса, який просто лежить і дивиться на світ — не поспішайте називати його «просто собакою»
Того дня я не планував ані драм, ані глибоких роздумів про людську природу. Моє
Історії з життя 0
Я не натякаю, Оксаночко, я говорю про здоровий глузд. Твій чоловік, мій Максим, зараз працює на межі можливостей. Він виснажений. А ти складаєш копійку до копійки на окремий рахунок, наче готуєшся до втечі. Хіба це по-людськи?
— Оксано, ти хоча б розумієш, що сімейний добробут будується на спільних зусиллях, а
Історії з життя 0
Я ледь не розсміялася від гіркоти. Я обирала сережки три місяці, об’їздила всі ювелірні бутіки міста, а Наталя купила дрібничку в переході — і саме вона стала «найкращою».
Урочиста зала гімназії була переповнена ароматом дорогих парфумів та свіжозрізаних квітів. Червона доріжка, розстелена
Історії з життя 0
Кирила в агентстві нерухомості, він розпитував про оцінку ділянки біля Десни. Каже, Ганна Петрівна все на нього переписала. Невже ви з Денисом погодилися на таке?»
— Ти хоча б розумієш, що це було останнє, що пов’язувало нас із татом?
Історії з життя 0
Панаса повезли в місто, а Настуся залишилася в холодній хаті одна. Сама на сьомому місяці, перелякана, дров катма, вода в колодязі замерзла. Наступного ранку йду я її провідати. Підходжу – і зупиняюся як укопана.
Це було вже трохи давно. Я тоді тільки починала працювати фельдшеркою в нашому селі,
Історії з життя 0
Надія застигла. Вона дивилася на дівчинку. Щось у нахилі голови, у формі брів, у тому, як Софія закушувала губу, здалося їй болісно знайомим. Це було схоже на дежавю
Надія поверталася додому, коли сонце вже ховалося за верхівки старих каштанів. Її кроки були
Історії з життя 0
— Тато не знав про Аллу, — сказала я, не піднімаючи очей. — Він думав, що вона теж його. Виховував її, поки ви не розлучилися.
Мати стояла посеред кухні, притиснувши до грудей рушник, і дивилася на документ, який я
Історії з життя 0
— У мене є секрет. Я хотіла сказати раніше, але боялася, що ти підеш. А тепер ми одружені, і я хочу, щоб між нами не було брехні.
Я досі іноді дивлюся на вхідні двері, коли повертаюся з роботи, і чекаю, що

You cannot copy content of this page