На стіні у вітальні, між вишитим рушником та годинником, що розмірено відлічує хвилини, висить
Оксана Миколаївна поставила чайник на плиту й задивилася у вікно. Надворі була звичайна сіра
Вона лежить у ліжку, вкрита легким пледом, і в цій ранковій тиші здається зовсім
Сонце хилилося до обрію, розфарбовуючи верхівки старих лип у кольори стиглого меду, коли біля
— Ти зобов’язана негайно передати свою частку в помешканні на Марію! — рішуче вимовила
Оксана та Ігор не здивувалися ранньому візиту Маргарити Степанівни. Вона не чекала запрошення, а
— Де ти був? — запитала я, намагаючись стримати тремтіння в голосі, коли двері
Ця зміна погоди завжди тисне у скроні, та й піднімання ящиків в кіоску з
Восени у Любові Семенівни, сільської фельдшерки, завжди повно роботи. Ось знову рипнули двері і
Сиджу я, значить, на кухні, перебираю квасолю для борщу, а тут мій Віталік заходить