Історії з життя 0
Вечеря минула в абсолютній тиші. Оксана дивилася на Ігоря і раптом згадала маму. Та теж так сиділа, коли батько приходив незадоволений. Вона ніби ставала меншою в розмірах, намагалася не дихати голосно.
Оксана пам’ятала, що мама завжди стояла до неї спиною, інколи повертала голову аби кинути
Історії з життя 0
Він порівнював її з усіма: з колегами, з колишніми знайомими, але найчастіше — зі своєю матір’ю.
Світанок над містом завжди здавався Оксані моментом істини. У ці короткі хвилини, поки сонце
Історії з життя 0
Ми не житимемо в твоїй квартирі. Я хочу, щоб усе було наше, спільне. Щоб ніхто не міг сказати, що я одружився заради житла
Мене звати Світлана, і коли я озираюся на ті перші роки нашого з Дмитром
Історії з життя 0
Яке спільне? Він хоче допомогти сім’ї, а ти йому заважаєш. Олено, я не знаю, як у вашій родині, але в нормальних сім’ях допомагають одне одному. Ти вийшла за Андрія — стала частиною нашої родини. А в родині не відмовляють.
— Андрію, скажи їй, що я залишаюся. Це ж тимчасово, правда ж? Я не
Історії з життя 0
Одного разу їй зателефонувала стара знайома з міста, Лариса. — Чула про свого? — голос у слухавці був бадьорий.
Наталя часто завмирала біля вікна старої батьківської хати, вона не могла контролювати ці спогади,
Історії з життя 0
Я не знаю, що сказати. Стільки жалю ти мені завдав. Перед усіма. Перед Анною. Ти ж чув, що вона сказала тоді? Вона досі не може пробачити. І Дмитро… він тебе навіть не згадує
Ми з Володимиром познайомилися ще в молодості, на танцях у будинку культури. Він був
Історії з життя 0
— Але він каже… він каже, що я — любов усього його життя! Що ви холодна, що у вас «співіснування заради дітей»!
Світлана лежала в ліжку, обкладена вологими серветками та використаними паперовими хустками. Температура $38,5°C перетворила
Історії з життя 0
— Вам треба краще стежити за нею, — сказала вона, кивнувши на дівчинку. — Раз батько дав гроші в магазин, то треба бути відповідальнішими.
Бджола з’явилася нізвідки, напевно, зачепилася за вологу плівку пакування ще на складі або заснула
Історії з життя 0
Тобі треба навчитися ділитися своєю ношею. Дозволь комусь подбати про тебе
Світанок над містом завжди здавався мені чимось подібним до чистого аркуша ватману — холодним,
Історії з життя 0
Вона не дивилася на чоловіка, її погляд був прикутий до екрана смартфона, де у банківському застосунку світився нуль на їхньому накопичувальному рахунку
— Вікторе, ти справді зараз це кажеш? Я просто хочу почути це ще раз,

You cannot copy content of this page