Історії з життя 0
Надто пізно я зрозуміла, що немає в світі нічого кращого, ніж спокійна совість. Але до цього відкриття були роки і роки, які я була твердо переконана, що мені не пощастило ні зі шлюбом, ні з чоловіком.
Надто пізно я зрозуміла, що немає в світі нічого кращого, ніж спокійна совість. Але
Історії з життя 0
Але мама ж є моя мама, кожен раз, що я прийду до неї в неділю, то починає, що дуже вже Максим гарний, що як мені пощастило і якби не вона, то я б такого щастя не мала.
«Що ти в місті ні з ким не могла познайомитися?», – говорила мені мама
Історії з життя 0
– Так, я тобі прямо за усіх скажу – тобі надто добре живеться, квартиру маєш, зарплати тобі вистачає, от і придумала собі Сергія аби не так прісно жилося, а він, гоп, і теж став прісним. От прийшла тут і очима кліпаєш. Тобі б мої проблеми – на оренду не вистачає, одяг дітям купити треба, чоловіка з роботи звільнили. Оце проблеми. Ти піди трохи зі своєї рожевої бульбашки і реальний світ і побачиш, як люди живуть.
Хоч я й працювала в чоловічому колективі, але заміж мене ніхто не кликав. Та
Історії з життя 0
– А колір який буде?, – спитала мене тоді Ганя, – мої вирішили, що сірий, то на всі часи буде модний, мені він до всього пасує – і паркан такий, і криниця така. Бери сірий.
Вернулася я від сусідки Гані з дивним відчуття, вона мене шпетила, що через мене
Історії з життя 0
– Бачиш, а ти про мене плітки розпускала, думала, що мене ніхто заміж не візьме, а в результаті, то тебе ніхто брати не хоче.
Як тільки я закінчила інститут, тато й мама зібрали сімейну нараду. – Доню, тобі
Історії з життя 0
Коли колишня дружина мого коханого вирішила зі мною зустрітися, я дуже здивувалася. Олег дуже гарний чоловік, добрий і турботливий, якщо вона благатиме мене аби я його покинула, бо вона хоче його повернути, то як мені діяти?
Коли колишня дружина мого коханого вирішила зі мною зустрітися, я дуже здивувалася. Олег дуже
Історії з життя 0
Андріїв у їхньому селі було чотири. Двох вона відкинула одразу: один тоді ще був школярем, а інший давно одружений. Залишалися двоє. Тих, що виїхали на заробітки тієї весни. Один не повернувся взагалі, а другий повернувся восени. Похмурий, мовчазний, не такий, як був. І, здається, його тоді хтось питав про якусь дівчину.
У шафі, на нижній полиці, за зимовими ковдрами, стояла стара бляшана коробка з-під печива.
Історії з життя 0
– Живи як знаєш. Я не сліпий і пам’яті не втратив. Вона не від мене, і ти це чудово знаєш.
Я пам’ятаю те відчуття з самого дитинства. Дитяча пам’ять дивна штука, вона рідко зберігає
Історії з життя 0
– Ти подивись на себе! – вигукувала вона, розмахуючи руками перед його обличчям. – Вона тобою крутить, як хоче, а ти й слова сказати не смієш! Діти навіть обличчям не в нашу породу, а ти радий старатися!
Усе почалося ще того дня, коли я вперше ступила на подвір’я його батьків. Повітря
Історії з життя 0
Я часто дивлюся на старе дзеркало в коридорі й намагаюся згадати, коли саме зробила той перший хибний крок, який повернув усе моє життя зовсім в інший бік.
Я часто дивлюся на старе дзеркало в коридорі й намагаюся згадати, коли саме зробила

You cannot copy content of this page