Історії з життя 0
— Поїдьте зі мною в село. У мене велика хата, є вільна кімната. Подвір’я велике, город. Мені самій важко з усім справлятися, чоловічих рук у хаті дуже бракує. Будете жити у нас, матимете свій дах над головою, теплу їжу та спокій. А нам з Русланом допомога по господарству знадобиться.
У великій актовій залі навчального закладу лунала гучна танцювальна музика. Леся стояла біля крайнього
Історії з життя 0
— Лариса? — перепитала Софія, і її брова сіпнулася. — Це та, що на фотографіях у старому альбомі? Ваша донька, яка в місто виїхала і про яку ви ніколи не говорите?
Валя стояла біля хвіртки і спостерігала, як за поворотом вулиці зникає пил від коліс
Історії з життя 0
— Юстино, а ти на Спаса теж виходитимеш? — запитала літня жінка в темній хустці, складаючи у полотняну торбу покупки. — Усі люди до церкви з кошиками йдуть, з яблуками та грушами, а ти знову на зміну?
Юстина відміряла сипучий цукор у паперовий кульок, пересипала спритними рухами, а потім ставила його
Історії з життя 0
– Олю, в якій ти дірі живеш! – вигукнула Катя замість звичайного привітання. – Ледве до тебе добралася тими вибоїнами, думала, що в таксі колеса повідпадають.
Осінній вечір тільки-но починав огортати наше подвір’я вогкою сирістю, коли біля хвіртки зашурхотіли колеса
Історії з життя 0
Інна сиділа на дерев’яній лавці, обережно підклавши під себе хустку, щоб не заплямувати світлі штани, і повчала мене, як треба поважати себе. Розказувала, що дружина повинна бути окрасою для чоловіка, а не ходити в чоботах по городі.
Мені вже вісімдесят, ноги крутить на негоду, але в хаті сидіти не хочеться, бо
Історії з життя 0
Не сподобався Андрій лише одній істоті в цьому домі.
— Алло, Галино Іванівно? Що сталося? — Андрій рвучко відкинув ковдру і сів на
Історії з життя 0
— Тобі здавалося, що все добре, бо я мовчала. Я чекала, поки діти підуть вчитися. Тепер кожен житиме своїм життям.
Інна повільно проведела пальцями по краях чашки, з якої звикла пити щоранку, і подивилася
Історії з життя 0
– Вона не прийде, – Леся сіла на стілець біля вікна і заклала руки на колінах. – Вона про нас і чути не хоче. Ви ж знаєте, як вона на мене в магазині дивиться, коли випадково перестрінемося. Відвертається і йде в інший бік.
– Лесю, перестань гуркотіти посудом. Перестань, кажу тобі, бо в мене від того стукоту
Історії з життя 0
— Катю, — спитала я її якось увечері, коли ми ліпили вареники на кухні. — Скажи мені чесно, тільки не ображайся. Чому ти так прив’язана до їхнього дому? Може… може, тобі подобається Олег?
Я давно навчилася мовчати, хоч серце боліло за власною дитиною, але того вечора терпіти
Історії з життя 0
— Доню, та куди мені вже тепер іти? Ми разом будували цю хату. Тут усе наше життя
Колись давно бабуся розповіла мені одну притчу, яка назавжди залишилася в моїй пам’яті. У

You cannot copy content of this page