fbpx
Мій чоловік вже три роки ніде не працює, він настільки розслабився після того, як видав заміж нашу доньку, що я не впізнаю людину, яка поруч зі мною і не хочу з цим незнайомцем жити остаток життя
Мій чоловік Ярослав більше двадцяти років працював по заробітках, він утримував нас з донькою,
Сваха нам на перший погляд видалася прогресивною і впевненою в собі жінкою, ще б пак – і так гарно виглядати, і чоловіка мати молодшого за себе, ще й діток двоє малих. Де ж ми могли подумати, що за цією яскравою обгорткою таке ховається.
Нам Андрій дуже сподобався, адже такого хазяйновитого хлопця в наш час і не дуже
Все у мене в житті було слава Богу і я те й робила, що молилася аби Бог нічого з цього не забрав. Тепер, виходить, треба віддавати і то кому – в голові не вкладається.
У мене життя склалося просто чудово – у мене чудові діти, гарний будинок і
Коли до подвір’я під’їхала і зупинилась машина я ще спала разом із дітьми. На годиннику була шоста аж тут постукали спочатку у вікно, а потім на увесь дім почав раз за разом тьохкати дзвоник. Мені не треба було казати хто там, я й так розуміла. Та сьогодні на них очікував неприємний сюрприз
Коли до подвір’я під’їхала і зупинилась машина я ще спала разом із дітьми. На
Сестри на мене дивились здивовано, ніхто не очікував, що я раптом з якогось тобі дива, виступлю проти. Вони все вирішили і я повинна була пристати до більшості. Але ні. Та й чоловіку як я мала сказати: “Останні десять років ти трудився для Галини і Миколи”?
Сестри на мене дивились здивовано, ніхто не очікував, що я раптом з якогось тобі
Як село гуділо і було від чого! Я не знала, як я маю вийти в люди, а чоловікові хоч би що, ще й пишається, що на стороні дитину має.
Де я могла подумати, що я ту дитину ще й виховувати буду! Непутяща була
До цього все йшло і я не розумію, чому сусідка тепер сидить у мене і хлипає. Але мені не повертається язик сказати цій жінці це вголос, але ж робити щось треба.
Мої сусіди були люди дуже добрі, ні разу мені не відмовили з сином посидіти
З сусідськими дітьми ми не дуже й дружили, бо вони були міські: туди вони не підуть, бо батьків не попередили, жаб ловити не будуть, бо вони милі, в сусідський сад лізти не будуть, бо можна купити яблука і нащо лізти
Одним словом, міські, що дорівнювало для нас – нудні. Хоч я таємно любила старшого
Може хтось своє перше кохання й не пам’ятає, а я от не можу забути, але геть не від виру позитивних емоцій. Може, через це в моєму житті все так і склалося, бо я ніколи не могла забути тих слів, які мені були сказані.
Моє дитинство було на початку дев’яностих, наче всі ми були однаково бідні. Але вже
Ніколи б не подумала, що в мої шістдесят п’ять років, до мене отак залицятимуться і добре, що я таки дослухалася до свого серця, а не до розрахунку.
Я народилася в селі, але все життя свідоме прожила в місті і тільки після

You cannot copy content of this page