На одинадцятий день моїх спостережень я повернулася додому раніше — відпросилася з останньої наради. У спальні знову було те саме: покривало збите, а кут наматрацника вибився з-під матраца. Я підійшла, щоб заправити його, просунула руку під важкий матрац і наткнулася на щось паперове.
Ми з Андрієм живемо разом уже двадцять років. І за цей час добре вивчили
Тату, я більше не витримую, — прошепотіла вона в слухавку
Ольга сиділа на кухні своєї маленької двокімнатної квартири в київському спальному районі на Троєщині
Так, мамо, скажу їй, що тобі на обстеження треба… Як завжди… Двадцять п’ять, так…
Марія вперше побачила Андрія на дні народження своєї давньої подруги Світлани. Вечірка відбувалася в
— Слухайте, жіночко, — вона зробила крок вперед, нависаючи над Анною. — Не лізьте не в свою справу і людей не турбуйте.
На поїздку Анна наважилася лише тоді, коли осінь зірвала останні листки з дерев. Вона
— Іди прибери у Віки, — буденно кинула Ніна Іванівна. — Вона вчора готувалася до екзамену, там на підлозі папери, горнята. Тобі ж не важко, ти все одно вдома сидиш.
Леся зосереджено протирала посуд. Хоч склянки вже ближчали чистотою, але вона й далі продовжувала
Вадим повернувся пізно, Світлана вже спала, на столі так і стояла тарілка з супом, який вона не прибрала. Він вилив його і помив тарілку
Вадим сидів на кухні, розглядаючи тріщину на кахлі біля раковини. Він чекав на обід.
Олена підняла очі. Андрій усміхався, явно не розуміючи, чому вона мовчить. Галина Іванівна сиділа, милуючись сервізом. Хтось із гостей тихенько хихикнув.
Олена стояла біля вікна своєї невеликої квартири на Подолі, протираючи пил з старовинної дерев’яної
Ви живете в маминій квартирі. Безкоштовно. Вона поїхала до свого будинку, залишила вам. А я? Мені довелося тулитися то в гуртожитку, то в орендованих кімнатах, то в Романа. Тепер мені нікуди подітися, а ви маєте дах над головою. То чому б не допомогти?
У Києві, на тихій вулиці в Солом’янському районі, де старі каштани шелестять листям, стояла
— Ігор сказав, що любить мене, — продовжувала дівчина, відчувши якусь перевагу. — Ви, мабуть, його родичка?
Вікторія дивилася вікно автобуса, як повз пропливають одноманітні бетонні паркани та гаражні кооперативи і
Звісно. Я Дмитро, водій Ігоря Петровича. Бачив, як ви вийшли з офісу. Можу чимось допомогти? Куди вас підвезти?
— Андрію, як ти міг так зі мною вчинити? Я все чула. Ти був

You cannot copy content of this page