Історії з життя 0
— Навіщо нам той штамп, Ір? — казав він щоразу, коли розмова заходила про ЗАГС. — Подивись на мого брата. Живуть двадцять років без папірців, дітей виростили. А он сусіди розписалися — і через рік зі скандалом майно ділять. Тобі що, печатка важливіша за мої почуття?
Авторинок гудів, як розтривожений вулик. Запахи розігрітого асфальту та мастила змішувалися у важкий коктейль.
Без категорії 0
І що тепер? Діти чекали. Вони весь шлях розпитували, що дядько Андрій їм подарує.
— Якщо ви не купили подарунків, то просто дайте грошима, — сказала Наталя з
Історії з життя 0
— Мамо, тато купив собі новий телефон, — прошепотіла якось Вікторія, коли ми розмовляли самі. — Дорогий такий. А мені сказав, що на кросівки грошей немає, бо ти мало прислала.
Я дивилася у вікно автобуса «Київ — Прага» і відчувала лише глуху втому. Позаду
Історії з життя 0
Та нічого, — відмахнулася вона. — Зараз дощ, ціни підскочили. Почекаю трохи, поки спаде. Ми ж не поспішаємо, правда?
— Може, ти вже поїдеш додому, Наталю? Я вимовила це ледь чутно, дивлячись не
Історії з життя 0
Ось. Дивись і вчись. Це «Світанок над Фудзі». Збирають тільки вручну, у перші п’ятнадцять хвилин після сходу сонця, у конкретний день року. Дівчата до 18 років, босі, в білих кімоно. Один раз на рік
— Оксана, це що, чай з-під крана після миття посуду? — Ти серйозно? —
Історії з життя 0
Часто задумуюся над питанням: чи я пізнала себе до кінця, бо не раз допускала вчинки, які від себе не чекала, про що потім жаліла і перепрошувала. Наприклад, історія про однокурсницю Галю, яка заслуговує, щоб про неї розповісти окремо. Але я в кількох реченнях спробую передати, що мені не дає спокою, бентежить сумління, бо я виявила іншим довірену мені таємницю і зрадила своїм принципам не розголошувати чужих секретів.
Комусь із давньогрецьких мудреців приписують вислів «Пізнай себе, і ти пізнаєш світ», сказані ще
Історії з життя 0
— Я старався, вибирав, а вона навіть «дякую» не сказала нормально. Виховувати треба дитину, Надю. Повага до подарунків — це основа.
Надя стояла біля вікна й спостерігала, як важкі краплі дощу б’ють по підвіконню. На
Історії з життя 0
А чому твоя мама може місяцями лежати в нашій залі, а мої батьки, які віддали нам усі свої заощадження на твою мрію, мають ночувати в чужому номері?
Ось діалог, який став для мене найприкрішим моментом у житті. Він стався одного березневого
Історії з життя 0
Тобто ти вже все вирішив, — констатувала я металевим голосом. — Уже, напевно, й оголосив усім родичам, що питання закрите. Моя думка тебе взагалі не цікавить?
— Ти справді хочеш, щоб я продала свою окрему квартиру, яку отримала ще до
Історії з життя 0
Туреччина. П’ять зірок. Все включено. Гості: Андрій, Ольга, двоє дітей. Оплата пройшла. Приємного відпочинку. То це твоя «криза», Андрію? Це твої «порожні кишені»?
— Андрію, ти знову купив собі той дорогий кавовий апарат для офісу? Я ж

You cannot copy content of this page