Історії з життя 0
– Мамо, ти можеш просто вийти і не чіпати мене? – сказав він тоді голосом, в якому чувся відзвук батьківської зверхності. – Мені це не потрібно. Батько каже, що ти тільки й умієш, що сидіти зі своїми книжками в бібліотеці та варити супи. Не лізь у мої справи.
Коли світло у вітальні гасне і залишається тільки тьмяна настільна лампа, я зазвичай сиджу
Історії з життя 0
У вівторок я відпросилася раніше з роботи. Довго вибирала, що вдягти, переміряла увесь свій небагатий гардероб, зупинившись на скромній, але елегантній сукні. До кав’ярні я прийшла на п’ятнадцять хвилин раніше. Сіла за крайній столик біля вікна, замовила собі чашку чаю й почала нервово крутити в руках серветку.
Я сиділа біля вікна й дивилася, як по шибці стікають дрібні краплі дощу. Мені
Історії з життя 0
– Остапчику, – почувся в слухавці схвильований жіночий голос, – Гнату Опанасовичу зле. Я вже викликала швидку, та поки вона доїде… Ти ж лікар. Може, приїдеш?
Телефон деренчав уперто, не бажаючи замовкати. Остап спросоння відмахнувся від нього рукою, наче від
Історії з життя 0
– Та яка ще Інна?! Які виплати? – моє волання розносилося по всьому кабінету адвоката, але чоловік у строгому костюмі лише співчутливо зітхав і перекладав папери з місця на місце.
– Та яка ще Інна?! Які виплати? – моє волання розносилося по всьому кабінету
Історії з життя 0
Віра знала, що Катерина залишила квартиру. І саме ця квартира стала для неї головною причиною допомогти.
Коли Віра зайшла до палати, їй здалося, що лікарку вже десь бачила. Не просто
Історії з життя 0
– Вадиме, що відбувається? – тихо запитала вона, дивлячись йому в очі. – Ти останнім часом сам не свій. Твоя мати проти нашого весілля?
Віра Степанівна йшла додому з магазину, перекладаючи з руки в руку важку сітку з
Історії з життя 0
– А ти хто така? – сказав він їй тоді прямо в очі, виставивши за ворота її валізи. – Ми з Галею тут ґаздуємо. Хата на мене оформлена, ти тут ніхто
Дах новозбудованої хати відблискував проти травневого сонця свіжим, темно-вишневим глянцем металочерепиці. Леся стояла посеред
Історії з життя 0
– Ти забудь, що хтось за тобою бігати буде! – сплюнув він спересердя через паркан і рвучко повернувся, збиваючи чоботами грязюку на дорозі.
Тарас грюкнув хвірткою так, що аж дерев’яний штахетник затріщав. – Ти забудь, що хтось
Історії з життя 0
Чоловік мені пробачив, але я собі простити не можу, ні не вчинку мого, а того, що слухала свою маму
Чоловік мені пробачив, але я собі простити не можу, ні не вчинку мого, а
Історії з життя 0
– Хай носить те, що є! – відрізав чоловік. – Я в його роки в одному пальті з братом ходив і нічого, виріс. Ти сама хоч копійку в хату принесла, щоб вимоги виставляти? Сидиш дома, ніде не робиш, а вимоги як у міської пані.
Коли я дивлюся на свої руки з порепаною від постійної праці шкірою, завжди згадую

You cannot copy content of this page