Дощ нарешті вщух, залишивши по собі тільки важку вологу, що висіла над дорогою. Хмари
Сьогодні я знову побачила її на порозі. Вікторія Павлівна стояла з тим самим виглядом
У вітальні стояла Оксана перед дзеркалом і розглядала себе. Темна водолазка, вицвілі джинси, волосся
У квартирі в Ольги Вікторівни пахло так, як ніколи не пахло в їхній з
— Ти що, з глузду з’їхав? — голос Лариси тремтів, коли вона стояла посеред
Віталій скинув кросівки біля порога й одразу подався в ванну. Почулося, як потекла вода,
Той дзвінок застав мене зненацька. Був пізній вечір, я якраз збиралася вкладати дітей, коли
На лавці під розлогим кленом, що вже почав сипати першим золотом на доріжки парку,
— Тамаро Іванівно, невже ви знову про допомогу? — мій голос пролунав за святковим
— Оксанко, ми прийшли востаннє, — голос свекра прозвучав тихо, але в ньому відчувалася