У Степанівці зими завжди були якимись занадто довгими. Село не те щоб зовсім глухе
Того вечора Світлана якраз закінчила натирати підлогу в коридорі, коли в двері подзвонили. Це
Світлана стояла біля плити, намагаючись одночасно перевернути котлети й витерти калюжу соку, яку щойно
Ігор стояв перед дверима своєї квартири, притискаючи плечем важку валізу. Два місяці в Польщі,
– Романе, ти сорочку свою бачив? Ну ту, світло-блакитну, що я вчора на прасувальну
— Привіт, Роман, — вимовила я спокійно, сідаючи на своє місце в літаку, і
— Ти серйозно зараз? — Голос Артура вібрував від прихованої люті, хоча він намагався
— Тобто ти насправді вважаєш, що твоя гідність вимірюється моїм банківським рахунком? — Голос
Коли я почула як щось гепнуло об підлогу на кухні, у мене всередині не
«Чому це сталося зі мною?», — слова рикошетили від стін і падали на схилену