Віра Степанівна йшла додому з магазину, перекладаючи з руки в руку важку сітку з
Дах новозбудованої хати відблискував проти травневого сонця свіжим, темно-вишневим глянцем металочерепиці. Леся стояла посеред
Тарас грюкнув хвірткою так, що аж дерев’яний штахетник затріщав. – Ти забудь, що хтось
Чоловік мені пробачив, але я собі простити не можу, ні не вчинку мого, а
Коли я дивлюся на свої руки з порепаною від постійної праці шкірою, завжди згадую
Сонце тільки-но почало повертати на обід, коли я зупинилася біля високого паркану. За огорожею,
В той ранок ліс зустрів мене тишею. Низькі сірі хмари зачіпалися за верхівки смерек,
Може, я й не добре зробила, що порвала мамин щоденник і спалила його в
З Ігорем ми познайомилися ще під час навчання в інституті. Він вчився на старшому
Завжди лишається щось, про що не розкажеш уголос навіть близьким подругам. Я сиділа на