— Олексій казав, ви в працювали за кордоном? — запитала вона, не піднімаючи очей. Я закашлялася. Моя маленька таємниця не мала отак вилізти перед матір’ю коханого чоловіка через такий короткий термін.
Це була субота, рівно чотири місяці нашої з Олексієм історії. Він заїхав за мною
Того вечора ми більше не говорили на цю тему. Андрій відвіз Софію до Наталі, яка саме повернулася з відрядження, а я залишилася сама. Ходила по квартирі й уявляла, як тут бігатимуть діти, як стоятимуть столи, як звучатиме гучна музика. Мій притулок перетворювався на майданчик для чужого свята
— Андрію, ти серйозно зараз кажеш, що ми залишимо все це тут і завтра
– Мамо, я тебе прошу, не позор мене! Ти себе в дзеркало бачила? Вималювана, як на карнавал. Ще тільки леопардових лосінів не вистачає для повної картини, – Олег кинув ключі на тумбочку в передпокої, навіть не роззуваючись.
– Мамо, я тебе прошу, не позор мене! Ти себе в дзеркало бачила? Вималювана,
Не хвилюйся, я скоро візьму великий проєкт і все поверну, — запевняв Андрій, коли черговий внесок лягав на мої плечі важче, ніж очікувалося, і його голос звучав щиро, з ноткою впевненості, яка завжди мене заспокоювала
— Виходьте з моєї оселі негайно! — мій голос тремтів від обурення, але я
Я не з тих, хто грається, — говорив він під час однієї з наших прогулянок. Ми сиділи на набережній, дивились на воду. — Я хочу стабільності, тепла, справжнього дому. З тобою я бачу це все чітко.
Я завжди любила прогулянки ввечері містом, коли день уже згасає, а вулиці наповнюються м’яким
— Слухай сюди, ти, бездушна жінко! — одразу заверещав у слухавку жіночий голос, переходячи на ультразвук. — Я такого хамства за всі свої сорок п’ять років не бачила! Ти хоч розумієш, що ти накоїла? Ти людині життя зламала!
Вечір починався надто спокійно. Я налила собі чаю, розгорнула книжку і нарешті відчула, як
Я відчув, як усе всередині закипіло. Я пішов у кабінет, закрив двері, глибоко дихав. Потім відкрив додаток і заблокував її карту від доступу до основного рахунку
— Олено, скажи-но мені чесно: куди поділися всі заощадження з нашого спільного рахунку? Ті,
а хто його знає, скільки ті майстри возитимуться. Краще взяти все й одразу, ніж потім бігати. У вас же місця повно, не тісно ж?
Я завжди вважала, що свята — це не привід для галасу, а навпаки, можливість
— То йди, — спокійно сказала сестра. — Збирай сумку і йди до своєї Юлі. Тільки хату лиши синові. І машину. Йди в чому є. Любов же головне, правда? Побачимо, на скільки її вистачить у чужій хаті без копійки.
Андрій прийшов до старшої сестри Оксани пізно ввечері, коли на вулиці вже западала густа
Коли я повернулася, в будинку було світло. Я здивувалася, бо ключі були тільки в Олексія. Заходжу — а він сидить на кухні. Вигляд у нього був…
Напевно, кожному свій час приходить задуматися, чи правильно він живе. Я зараз часто сиджу

You cannot copy content of this page