Історії з життя 0
Коли вони нарешті вийшли з під’їзду, Денис навіть не притримав перед Олею двері. Вони важко грюкнули позаду неї. Він ішов до машини швидким кроком, ледь не біг.
Оля піднімалася сходами, тримаючи в руках коробку з еклерами. Сьогодні був особливий день —
Історії з життя 0
— Ти рада? — запитала Марта, і я вперше почула в її голосі невпевненість. Вона, ця сильна й успішна жінка, зараз боялася моєї реакції.
Марта вкотре метушилася в квартирі, намагаючись вдавати господиню в домі. Скоро тато мав повернутися
Історії з життя 0
Мої слова зараз прозвучать різкіше, ніж я сама очікувала, але я їх вимовлю. Я маю віддати йому свою половину квартири? З якого дива? Через те, що він у тридцять років має чотирьох діток? Серйозно, мамо?
— Ти справді збираєшся забрати частку в бабусиній оселі у рідного брата? Ти ж
Історії з життя 0
– Ти уявляєш, скільки коштує робота ювеліра і такі камінці? – Ігор сів поруч. – У нас зараз немає таких грошей. Ти ж не працюєш, а моєї зарплати ледь вистачає на побут і твої курси, які ти постійно кидаєш.
Оксана стояла перед дзеркалом, розправляючи важку тканину сукні. Глибокий смарагдовий колір личив до її
Історії з життя 0
Дивно, — задумливо промовила я, відчуваючи, як у голові починає складатися якийсь пазл. — Віка запевняла мене, що повністю оплатить подорож доньки. Якщо в неї знайшлися кошти на міжнародний рейс до Туреччини, то чому їх немає на те, щоб поїхати разом із нею кудись ближче, наприклад, в Одесу?
— Тобі справді настільки байдуже до того, що дитяча мрія розсипається на порох через
Історії з життя 0
Ну звісно, їдь. Насолоджуйся своєю перемогою над здоровим глуздом і сімейними цінностями. Тільки не дивуйся, якщо по поверненню тут багато чого зміниться
— Ти взагалі усвідомлюєш, що зараз робиш? — голос Максима став холодним, як грудневий
Історії з життя 0
Що ти зробила?! Мама намагалася розрахуватися в магазині, а там нуль! Де гроші?!
— Ти справді вважаєш, що маєш право так розпоряджатися моїми зусиллями? — голос Марини
Історії з життя 0
Якби я тоді знала, що саме моє прагнення бути «доброю донькою» стане тим першим каменем, що спричинить лавину… Якби я хоч на мить задумалася, що гостинність повинна мати чіткі межі. Але ж то була моя мама
На моєму підвіконні в новій, порожній квартирі стоїть невелика світлина в простій дерев’яній рамці.
Історії з життя 0
– Щось не так, Вітю, – зізнався Павло другу під час обіду. – Вона наче не зі мною. Постійно в телефоні, двері в кімнату зачиняє.
Павло дивився на екран смартфона. Номер не був підписаний, але він знав ці цифри
Історії з життя 0
Мама хоче як краще. Вона ж самотня жінка, їй важко одній. А так ми будемо поруч, вона допомагатиме
— Софіє, ну не будь ти такою впертою, ми ж про майбутнє дбаємо! —

You cannot copy content of this page