Історії з життя 0
– Марто! Це справді ти? – вигукнула Світлана, залишаючи своїх співрозмовників і рвучко прямуючи назустріч. – Скільки років ми вже не бачилися?
Актова зала школи зустріла Марту сумішшю шумних вигуків, гучної музики та задушливого тепла. Людей
Історії з життя 0
– З нею краще не гратися, – казала тоді найперша красуня нашого класу, Рита. Вона завжди ходила в чистому, прасованому одязі, з яскравими бантиками, а її мати працювала в сільраді й дивилася на всіх зверхньо. – Мені мама казала, що в них удома постійно безлад і вони якісь дивні.
Шосе перед в’їздом у село завжди здавалося мені надто довгим і сірим, особливо восени,
Історії з життя 0
— Та яка там сім’я… — махнув він рукою. — Була колись, у молодості. Але то таке… Не склалося, не зрозуміли ми одне одного. А потім якось не до того було. Все в дорозі, все на колесах.
— Доброго дня, проходьте, сідайте, — я показала на зручне крісло навпроти мого столу,
Історії з життя 0
— Галю, треба жити далі. Ну що ти сидиш біля вікна годинами? Молодість же минає. Ось Микола питав за тебе. Чоловік роботящий, хата своя, батьки заможні. Піди з ним на танці у клуб, розвійся.
Галина Іванівна стояла біля вікна в передпокої та обережно перегортала сторінки старого пухкого тому
Історії з життя 0
Я прийшла до чоловіка перепрошувати. Ми не бачилися цілих десять років, і колись я щиро мріяла, що більше ніколи в житті не побачу цього невдаху. Але тепер все змінилося.
Я стояла біля хвіртки і не наважувалася натиснути на клямку. За цим парканом минуло
Історії з життя 0
– Отож-бо й воно, – гірко мовила я. – А тепер що? Власна хата, гарна, велика, високий паркан, у дворі плитка викладена, а я стою під воротами як жебрачка і чекаю, чи зволить господар мені двері відчинити. Та хіба ж це життя?
Я стояла на ганку будинку подруги Олі, кутаючись у куртку, хоч над дворі була
Історії з життя 0
– Мамо, де гроші з шафи? – випалила я прямо з порогу, ледве стримуючи голос від трепету. – Там бракує великої суми. Ти щось брала?
Коли я приїжджала з Італії, в хаті одразу починався якийсь безкінечний рух. Сусіди, далекі
Історії з життя 0
— Про що, мамо? — Світлана зупинилася, не підводячи очей від підлоги. — Якщо ви знову про те, як пізно Олег повернувся вчора, то я вже втомилася це обговорювати
Світлана повільно повертала в руках невелику пластикову баночку з кремом, вдивляючись у дрібний, майже
Історії з життя 0
— Тепер питають? — Оксана гірко посміхнулася, сідаючи навпроти. — За стільки років ні листа, ні дзвінка не було. Вони ж самі казали, що у них більше немає старшої дочки.
Прохолодний вечір туманом сідав на асфальт. Оксані здавалося, що ноги в легких черевиках повністю
Історії з життя 0
Степан спочатку думав, що це якась моя тимчасова забаганка, що я передумаю й залишуся. Коли побачив валізи біля дверей, почав щось бубоніти, пробував мене зупиняти, але я вже нічого не хотіла чути. У мені вирувала така образа за всі ці роки байдужості, що я просто зачинила за собою двері й поїхала на станцію.
Щиро, прямо й без прикрас розкажу все, як є, бо вже сили немає це

You cannot copy content of this page