Історії з життя 0
— Тарасе, ти не хочеш мені нічого пояснити, — Надія кинула на поліровану поверхню кухонного столу паперовий конверт, з якого виглядав офіційний бланк нотаріального договору.
— Тарасе, ти не хочеш мені нічого пояснити, — Надія кинула на поліровану поверхню
Історії з життя 0
— Надю, ну навіщо ти так перед ним вислужуєшся? — казала я їй, коли ми сиділи у неї в кімнаті. — Ти ж дівчина. Не можна так бігати за хлопцем і дивитися йому в рот. Він же навіть не дякує тобі людськи, приймає це як належне.
Ми з Надею зростали на одній вулиці. З дитинства разом бігали до річки, сиділи
Історії з життя 0
– Надія завжди тримала чайний сервіз на верхній полиці з правого боку, – сказав Вадим, підходячи до шафи і переставляючи мій посуд на інше місце. – Вона вважала, що так набагато практичніше і посуд не займає зайвого місця. Поверни все так, як було раніше.
Коли ми вперше зустрілися з Вадимом, він був удівцем вже три роки. Я теж
Історії з життя 0
— Слухай мене уважно, Аню. Ти нічого не бачила. Зрозуміла? Толик зараз знову за кордоном на будівництві. Його немає місяцями. Я молода жінка, мені нудно сидіти самій у селі. Мені потрібні увага, подарунки й живе спілкування.
Під час навчання в інституті я добре усвідомлювала, що особливої уваги від хлопців мені
Історії з життя 0
— Я не обіцяю, що все буде легко, — сказав він. — У тебе діти, у мене свої звички. Доведеться звикати одне до одного.
У селі про Мирона заговорили ще до того, як він устиг розкласти речі у
Історії з життя 0
«Богдане. Ми давно стали чужими людьми. Думаю, нам треба розійтися, поки ми ще маємо шанс окремо зустріти свою долю. Не хочу більше жити так, як жили останні роки. Хата моя, батьки залишили її мені, тому збирай свої речі й виїжджай. Я повернуся ввечері».
Богдан сидів на веранді, тримаючи в руках аркуш, який знайшов на столі. Він перечитував
Історії з життя 0
Того дня на зупинці він уже не був схожий на хлопця, якого я пам’ятала. Охайний, упевнений, у хорошому пальті, з новим телефоном у руці. Він запитав, чи далеко я їду, а я відповіла, що до села.
Я побачила Назара на зупинці й одразу відчула, що не хочу туди підходити. Він
Історії з життя 0
Після народження дітей я звільнилася з роботи. Спочатку думала, що повернуся через кілька років. Потім син пішов до школи, донька була маленькою, потім виникли інші справи. Андрій працював за кордоном і казав: — Навіщо тобі зараз за копійки працювати? Діти ж потребують мами.
Коли я отримала від чоловіка повідомлення про розлучення, то спочатку подумала, що він жартує.
Історії з життя 0
Минуло вже кілька місяців відтоді, як тато зібрав свої речі й залишив родину. Настя досі пам’ятала той ранок, коли батько мовчки складав сорочки у велику чорну валізу, а мати сиділа на табуретці на кухні, закривши обличчя долонями.
Настя сиділа за письмовим столом у своїй кімнаті і тримала в руках олівець. На
Історії з життя 0
— Тепер ти житимеш у цій частині будинку, — буденним тоном мовив він, ніби йшлося про перестановку меблів. —Завтра сюди переїжджає Лілія.
Я дивилася, як Роман перетягував мої коробки із взуттям, зимові пальта й навіть туалетний

You cannot copy content of this page