– Ох, доню! Як же мені не просто, – після довгих місяців мовчання, зателефонувала мама, – ти й уявити собі не можеш, як я тепер живу. На всьому економлю. Віталик. – новий мамин чоловік через якого Анна і змушена ула з’їжджати з рідного дому. – він же зовсім не працює. Я йому й машину купила і всі умови створила, але сама годую нас обох. Ти вже доросла заміжня жінка. Нуж бо, виконуй свій обов’язок. Допомагай матері
Своє дитинство Аня згадує з сумом. Її батько покинув матір, коли Аня була немовлям, дівчина його не пам'ятає і ні…