Фахівці пророчили їй максимум півроку. Вона прожила рік. Мізерно мало, порівняно з людським життям. Безмірно багато, тому що це було вдвічі більше, ніж вони сміли сподіватися. І весь цей рік Аріна посміхалася. Та й взагалі, будь-хто, хто б подивився на цю пару закоханих, що гуляла за руки осіннім парком, що грала взимку в сніжки, наминала морозиво в кафе, що сміялася від бризок фонтану – ніколи в житті не повірив би, що вони зовсім близько до розлуки. Роман і Аріна були щасливі цей рік – єдиний, відпущений їм долею
Я давно збиралася розповісти цю, ще одну історію кохання. Особливу, щемку, але все одно неймовірно красиву і, по-своєму, неповторну -…