Не залишити, а передати в надійні руки, — уточнила мати, розглядаючи свій ідеальний манікюр. — Ми ж одна родина, хіба ні?
— Олю, не роби таке обличчя, тобі не личить, — голос моєї матері звучав дивно спокійно, майже повчально, хоча вона…
Мама каже, що господиня, яка поважає свій дім, витирає кожну річ лляним рушником до блиску. Інакше залишаються плями від води. Хоча… звідки тобі про це знати?
— Ти знову залишила склянки сохнути на решітці? — голос Олексія прозвучав незвично холодно, коли він увійшов на кухню. Я…
Ти хоч усвідомлюєш, у що ти встромила свій ніс, Ангеліно?
— Ти хоч усвідомлюєш, у що ти встромила свій ніс, Ангеліно? — я відчувала, як кожне слово дається мені з…
Я знаю, де ти існуєш, тату. Але чи знаєш ти, як живу я?
— Тату? Це справді ти? — я зупинилася, дивлячись на чоловіка, який намагався втримати рівновагу, сидячи на брудному парапеті. Його…
Дзвінок у двері був настільки настирливий, наче хтось просто сперся на кнопку. Як на недільний ранок, то було нахабство.
Дзвінок у двері був настільки настирливий, наче хтось просто сперся на кнопку. Як на недільний ранок, то було нахабство. Андрій…
Тату, але ж це просто формальність! Артем — мій чоловік, ми будуємо спільне майбутнє!
— Тобі справді здається, що кілька літер у паспорті можуть стерти двадцять три роки нашої любові? — мій голос тремтів,…
Я не люблю згадувати минуле, живу тим, що є зараз і намагаюся зробити кращим своє майбутнє. І треба ж було такому статися, що моє минуле постукало до мене у двері і саме такою людиною, яка мені чи не найбільше дошкуляла.
Я не люблю згадувати минуле, живу тим, що є зараз і намагаюся зробити кращим своє майбутнє. І треба ж було…
– Вас цікавить ця квартира, так? То знайте, що у нас є заповіт і все законно, Ігор вам нічого не віддасть.
Я почула, як чоловік важко зітхнув. Так він зітхав, коли підвищили квартплату, гараж, про який він мріяв підскочив в ціні,…
Я підняла коробку і обережно понесла її з собою. В голові крутилося лише одне питання: що ж тепер робити?
З ранку все наче йшло за звичайним сценарієм – будильник не продзвенів, кави не було в кавнику, в холодильнику порожньо…
— Знаєш, Олено, — почав він, коли дружина поставила перед ним тарілку з вечерею, — мені здається, наші стосунки… вони як вчорашній борщ. Наче й смачно, але вже не гріє. Якась рівна лінія, розумієш? Хочеться свіжості.
Вечір у квартирі Олексія та Олени дихав звичною, майже липкою буденністю. Телевізор щось бубнів про погоду, на кухні тихо свистів…