X

а хто його знає, скільки ті майстри возитимуться. Краще взяти все й одразу, ніж потім бігати. У вас же місця повно, не тісно ж?

Я завжди вважала, що свята — це не привід для галасу, а навпаки, можливість заховатися від світу. Мене звуть Олена,…

K Anna

— То йди, — спокійно сказала сестра. — Збирай сумку і йди до своєї Юлі. Тільки хату лиши синові. І машину. Йди в чому є. Любов же головне, правда? Побачимо, на скільки її вистачить у чужій хаті без копійки.

Андрій прийшов до старшої сестри Оксани пізно ввечері, коли на вулиці вже западала густа синя пітьма. Він не роздягався, сів…

K Nataliya

Коли я повернулася, в будинку було світло. Я здивувалася, бо ключі були тільки в Олексія. Заходжу — а він сидить на кухні. Вигляд у нього був…

Напевно, кожному свій час приходить задуматися, чи правильно він живе. Я зараз часто сиджу на веранді, дивлюся на старий сад,…

K Nataliya

Я тільки жити почала, тільки відчула себе людиною, а ти мені тут свої проблеми на шию вішаєш! Ти чоловік чи хто?

— Твоя мама взяла кредит на шубу, а гасити його маю я зі своєї премії? Ти взагалі совість маєш? Я…

K Anna

Андрій ще раз подивився на Олену, ніби чекав, що вона зараз розсміється й скаже, що жартує. Але Олена мовчки підвелася з-за столу й пішла до спальні.

Олена почула знайомий гудок домофона і завмерла з ложкою в руці, так і не донеся її до рота. Суп у…

K Anna

Мовчіть! — вона замахала руками. — Ви нахабні, безсоромні! У вас совісті немає! Я цілий день працюю, приходжу додому втомлена, хочу спокійно подивитися телевізор, а ви вриваєтеся, ніби це ваша квартира!

Дзвінок у двері пролунав у найневдаліший момент — Ольга саме витягала з духовки деко з запеченою куркою і намагалася акуратно…

K Anna

Цікавість, ця невблаганна жіноча цікавість, не давала мені спокою. Я відчувала шкірою: той, хто писав мені цілий місяць, існує. І це точно не був той грубіян

Кажуть, що в сорок років жінка стає або занадто цинічною, або занадто мудрою, щоб вірити в казки. Я ж вірила,…

K Nataliya

Ти ж розумієш, — продовжував Андрій, дивлячись на дружину, — що так ми все життя просидимо на одному місці. Треба ризикувати. Вкладатися в щось перспективне.

Олена провела рукою по старому дерев'яному комоду, що залишився від бабусі. Пил накопичувався в куточках, попри те, що вона регулярно…

K Anna

Розумів важко, з опором, але факт залишався фактом: Анна більше ніколи не дозволяла приймати рішення за неї без її згоди

Анна дивилася на екран телефону — годинник показував сьому ранку. За вікном ще тільки світало, сіре київське небо повільно рожевіло…

K Anna

Телефон задзвонив у суботу ввечері. Номер був незнайомий. – Алло. Це Олег, – голос хлопця дрижав. – Ви давали номер.

Віктор Сергійович дивився у вікно на голі лютневі дерева. Позаду залишився об’єкт - чергова бетонна коробка, яка мала приносити гроші,…

K Nataliya