Що? Ти мене ще повчи, як дітей ростити. У самої ж їх немає, то ти мені радь, велика знавець
— Ох, ти ж така невдячна! Коли тобі самій було важко, ми тебе приймали, вислуховували твої скарги день і ніч,…
Оксана побачила знайому машину, яка саме під’їхала. За кермом – колишній, а поруч – його нова супутниця. Він теж її помітив
Оксана майже виповзла з гіпермаркету, тримаючи двері ногою, бо в руках місця вже давно не було. Вона була схожа на…
Віко, ти що, справді думаєш, що я ось так просто все кину і поїду з нею? Я ж одружений, і це не просто так!
— Віко, ти що, справді думаєш, що я ось так просто все кину і поїду з нею? Я ж одружений,…
– Мамо, ти ж після роботи вдома можеш лягти, книжку почитати. А в нас: робота, гуртки, секції, басейн, покупки. У вихідні хочеться хоча б трішки перепочити.
Оксана Петрівна почувалася не просто втомленою - вона ніби жила «на батарейках», які давно сіли. А звідки їм узятися, тим…
Він не відповів. Лише поправив сумку, наче та важила не десять кілограмів, а все його майбутнє. Я стояла нерухомо, як кам’яна. Знала: якщо він вийде зараз, усе скінчиться. Але не змогла ні слова мовити, ні затримати за рукав
— Вибач, Маріє, я йду. Я зустрів іншу жінку. Вона при надії, чотири місяці. Тільки, будь ласка, без зайвих емоцій.…
Минуло десять років нашого шлюбу, і мені телефонує Ліда: просить зустрітися
Моя подруга завжди вміла привертати увагу і справляла враження на оточення, відколи я її знала. Впродовж десяти років я була…
А що саме я маю підписати? — запитала я спокійно, намагаючись зберегти голос рівним, хоча всередині все кипіло від обурення. — Може, поясните, про що йдеться?
— Я принесла тобі документи, — різко кинула Тамара Петрівна на стіл аркуш паперу, її голос тремтів від неприхованої неприязні,…
Я сиджу за столом, їм смажену картоплю, запиваю теплим молоком і, гучно шморгаючи носом, розповідаю мамі, як класно було на гірці
- Мамо! Ну, мамо, можна мені з дівчатками на гірку? - Яку ще гірку? У тебе ж горло! - Мамо!…
Це не те, що ти думаєш. Ми просто розмовляли. Давно не бачилися
— Олено, ти ж не думаєш, що я це так залишу! — мій голос тремтів, ніби тонка струна, готова порватися…
Я здивувалася, що в цього Михайла є така маленька донька, але нічого не сказала і пішла за нею
– Бабо Ганно, розкажи казку, – підійшов до мене мій трирічний онук, Сашко, тримаючи в рученятах нову книжку з яскравими…