X

— Я питаю, як тобі мій чоловік? Добре заробляє? Надовго тебе вистачить, як думаєш? — Світлана почала підводитися з крісла, попри те, що майстер тримала в руках пасмо її волосся.

Ключ повертався в замку важко, з металевим скреготом. Світлана тримала двома руками картонну коробку, в якій торохтіли кавові чашки. Двері…

K Nataliya

— Ой, Людмило Миколаївно, та навіщо мені той костюм? — Оля сумно посміхнулася, розглядаючи зріз тканини. — Куди мені в ньому ходити? На роботу, де ми цілими днями сидимо в навушниках перед моніторами? Чи додому, щоб батько знову вираховував, скільки я грошей на одяг витратила?

Зранку в квартирі було прохолодно й тихо. Оля сиділа на підвіконні в кухні, підібгавши під себе ноги в теплих вовняних…

K Nataliya

— Чому ти родину свою сюди не везтимеш? Чи хата наша для твоєї міської пані занадто бідна?

На околиці села, на самому горбку, де паркани сусідніх хат давно похилилися й поросли бур'янами, стояла хата Марії. Раніше тут…

K Nataliya

Марійка чула це, стоячи за кущем бузку неподалік. Вона прийшла подивитися, чи прийде Петро, але тепер їй хотілося просто провалитися крізь землю. Вона розвернулася і побігла назад, по темній вулиці

У дев’ятому класі, у Марійки було лише дві сукні. Одна — коричнева, шкільна, від якої вже тхнуло старим пральним милом,…

K Nataliya

— Чого мовчиш? — Жанна повернулася від плити, запаливши газ під чайником. — Побачив, яка я? Тепер розумієш, чому я не поспішала на побачення в центр міста?

Олег купував тижневики, коли їздив в гості до дідуся з бабусею. - В господарстві пригодиться, - завжди дякувала бабуся, -…

K Nataliya

— Приїхала, бо сказали, що ти зовсім здала, — Іринка підійшла ближче, підштовхнула дитину вперед. — Ось, подивися, це твій онук. Павлик назвали, на честь батька.

Уже третій день поспіль Леся не з’являлася на порозі власного будинку і навіть не відчиняла вікон, щоб провітрити кімнату від…

K Nataliya

— Ви ж знаєте, Віро Іванівно, ми сюди не від хорошого життя переїхали, — раптово почав Андрій. — Багато хто думає, що я просто захотів сільського спокою, пасіку завів, хату стару відбудовую. А насправді я просто тікав

В селі весною без роботи не буває ніхто. То спину комусь прихопить на городі, то діти застудяться через оманливе сонце,…

K Nataliya

В Німеччині Наталя провела кілька днів у колі родини. Батьки помітили, що донька постійно перевіряє телефон

Колеги на роботі часто дивувалися, чому трикімнатна квартира Наталі Борисівни завжди стоїть пусткою. Тридцять років — вік, коли більшість її…

K Nataliya

— Прости, Наталю, але я не можу з тобою одружитися. Я давно одружений. Моя дружина — донька керівника нашого тресту. Завдяки її батькові я маю все: і посаду, і цю квартиру, і машину. У нас дитина росте, син у перший клас пішов. Я не можу все це кинути. Я тебе люблю, чесно, але ламати своє життя не буду.

Автобус Тернопіль - Івано-Франківськ їхав повільно, зупиняючись біля кожного села. За вікном тяглися сірі поля, розмоклі від затяжної весняної зливи.…

K Nataliya

— А чому вона в такому стані? І чому на автобусі? Де Матвій? Він же мав машину, міг би матір підвезти, — запитала я, відчуваючи, як усередині все перевертається від почутого.

На столі лежала коробка з-під взуття, куди я складала пам’ятні речі. Кілька фотографій, де ми разом на лавочці в парку,…

K Nataliya