“Милий, – шепотіла вона в телефон, – невже, крім тебе, ніхто не впорається з цією роботою? Поясни начальству, що донька лежить в лікарні, а мені одній важко. Зять з роботи приходить, біжить до нашої доньки. Увечері трохи пограється з сином, я в цей час у ванні, потім укладаю онука спати і провалююсь в сон, поки не хнюпає дитя. А спить малюк тривожно”
Марина йшла парком з коляскою. Випав перший сніг, підморозило. Дихалося легко. Марина любила гуляти рано вранці. Вона йшла і думала…