Майже два роки знадобилося, щоб Дмитро після недуги перетворився на ідеальну домогосподарку.
– Настя! Знімай взуття на килимку! Я підлогу щойно вимив! – почувши цей вислів вперше, я зніяковіла: досі господарство вела я. Дмитра такі дрібниці не цікавили.
На кухні є сушарка для столових приборів. В ній вилки, ложки та лопатки з пензликами повинні стояти у різних відділах. Якщо я мию посуд, не дай Божечко мені засунути ложечку не туди. Він неначе за мною слідкує і відразу ж тут.
– Анастасія! Невже, так важко запам’ятати, де повинні ложки лежати? Хіба не бачиш, як все розкладено! – починає говорити чоловік.
У такі моменти він стає схожий на свою матінку. Вона теж любить причепитися, бо їй все не так.
Перші роки шлюбу я згадую з тривогою. Ніна Вікторівна жила через дорогу від нас і не давала нам спокою.
Не знаю, яким дивом, але Дмитро випросив ключі від нашої квартири. Але це не заважало Ніні Вікторівні годинами сидіти у нас під дверима квартири в очікуванні моменту, коли хтось з нас прийде додому.
Я не так мила підлогу, не під тим кутом. Не так готувала їжу, бо треба без солі і на пару. Я навіть білого брата мила неправильно, з її точки зору.
Чоловік, який одружився з Ніною Вікторівною забрав її в інше місто. Я була дуже щаслива і готова була носити його на руках. Ми з Дмитром допомогли їм з оплатою весілля – аби немолоді молодята були щасливі подалі від нас.
Повернення розведеної свекрухи стало тривожним. Вона почала жалітись, що продала свою квартиру і вклалася в бізнес обранця.
А бізнес його прогорів. І разом із грошима закінчилася і любов. Це стало приводом для розлучення і повернення до сина. Причому, вона так і сказала:
– Повертаюся від чоловіка до Дмитра.
У нас є син, з яким мій чоловік сидить в декреті. До державного садка чекати до осені, а з приватним – не склалося.
І коли Ніна Вікторівна повернулася, я працювала одна, а вони втрьох були вдома цілими днями. Чоловік при дитині. А його мати – у пошуках роботи і прогулянках з подружками.
У перший же день у нашій квартирі була влаштована ревізія. Перевірили чи все лежить не на своїх місцях. Чи до блиску вимиті вікна. А от килим треба було б викинути, разом із кішкою. Щоб від пилу не було не завелись кліщі. З усіма цими вимогами мені ще треба було погоджуватися, щоб зберегти сім’ю.
Натомість Дмитро слухаючи всі ці вимоги все більше і більше обурювався. Він же пишався своїм порядком, чистою підлоги і смачною їжею. Як йому не пишатися, якщо все це зроблено його ж руками?
Від великодушної пропозиції Ніни Вікторівни сидіти з онуком, чоловік відмовився. Йому видніше було, чи можна довірити дитину цій жінці.
Він терпіти причіпки мами не став. Вже через два тижні він працевлаштував її і відправив додому. А щоб не оплачувати їй знімну квартиру, Дмитро домовився зі своєю бабусею про те, щоб його мама жила з нею.
Я дуже щаслива, що моя свекруха живе у своєї свекрухи. Нехай теж вчиться ходити по струнці. Нарешті вона навчиться поважати чужі правила.
Вибір у неї взагалі невеликий. До нас жити її Дмитро не пустить. Йому двох тижнів вистачило наодинці з мамою. А якщо бабуся виселить Ніну Вікторівну, то їй доведеться розщедрюватися на оренду житла.
Дзвонила свекруха нещодавно і скаржилася на бабусю: то музика їй не та, то ще якісь дрібниці. Можливо, це і неправильно, але я нічого не можу з собою вдіяти. Нехай тепер спробує, як нам було з нею жити.
За останню витівку бабуся Дмитра моралізувала її тиждень. А знаєте, за що? Ніна Вікторівна запросила в квартиру матері нового коханого! Як вам?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка ілюстративна – pexels.