– Господи, – побивалася Надя перед Павлом, — коли дитина вже спала, – невже я так і не відігрію його серця? Невже він ніколи не назве мене мамою? – і тихо-тихо сумувала
У третій палаті, де лежали одужуючі жінки, раз-по-раз спалахував сміх, і черговий, врешті, здивовано зазирнув крізь неприкриті двері. Виявляється, знову…