Наталка прочинила тихенько двері до кімнати брата: незастелені ліжка порожньо біліли простирадлами, на столі – два шарфи невістки з небогою, а зверху на них контрастом – білий аркушик з Сашкового блокнота: “Наталю, сестричко, пробач, що не прощаючись поїхали – інакше запізнилися б на потяг. Матір вже не повернеш, і ми вже попрощалися з нею, а Жанні треба на море”
Хтось обережно зайшов до хати, і по тому, як затихли приглушені голоси бабусь-сидільниць, Наталка здогадалася, що це брат. Підвела голову:…