Історії з життя 0
– Знаєш, доню, поки я ще трохи ногами шкандибаю, їдь кудись на заробітки. Он, Галька з третього під’їзду розказувала, що її дочка в Італії більше тисячі євро має за догляд за синьйорою! Якщо такі гроші получати, то за пару років можна трохи наскладати. А там малий підросте – вернешся, – підказала мама
Марина потилицею відчула, що на неї хтось дивиться. Мимоволі обернулася і зустрілася з теплим
Історії з життя 0
Хата діда Музики стояла на невеличкому узвишші зовсім близько біля річки, і весняні води нерідко перетворювали її з тихої дівчинки на розлючену сварливу бабу. Іноді повінь зупинялася за якихось 30 метрів од дідової хати, і ми з нетерпінням чекали, поки вода відступить: знали ж бо, що дід Степан знову вийде на берег і терпляче вислуховуватиме наші «що? де? як? коли? навіщо?»
Скільки себе пам’ятаю, дід Степан був безногий. Казали: з фронту повернувся такий. Ми, гурт
Суспільство 0
Уряд батькам, які є фізичними особами-підприємцями і виховують дітей до 10 років, виділив гроші для виплати допомоги на час карантину. Як їх реально отримати?
«Багато говорилося про те, що уряд батькам, які є фізичними особами-підприємцями і виховують дітей
Історії з життя 0
Той день для Дмитра видався нескінченно довгим. Після роботи домовилися зустрітися з Петром, найкращим другом студентських літ. Розмову почав не здалеку, а руба: «Тобі моя дача подобалася, казав. А не хочеш її купити?». Далі — про маленького хлопчика, життя якого висить на волосині, його юну маму, яку хочеться захистити від вітру. Й без слів — про власну потребу зробити щось хороше
Віднедавна Дмитро щоранку бачив їх на зупинці маршрутки. Хлоп’я років шести тулилося до тендітної
Історії з життя 0
– Для чого ти мене знайшов? – тремтячим голосом запитала. По її щоках капали сльози, і вона ледь стримувала себе від ридань. – Як мені тепер жити? Знати, що ти такий гарний, успішний. І я тебе проміняла. Хочеш знати, як я живу? А працюю на трьох роботах, рік тому повернулася з Італії, де була наймичкою десять літ. А чоловік тут випиває і світу Божого не бачить. Отак я живу
Закінчувалися армійські табори, де півроку служили геологи-п’ятикурсники. Серед них був і Василь. Він не
Історії з життя 0
Не можу себе зрозуміти. Щоб зовсім було мені байдуже до того, що я сама, то ні. Подивлюся: йде жінка, поруч неї — чоловік. Думаю: чи я гірша за неї? Ні. Вона, мабуть, щаслива. А я?
Запали мені в душу такі рядки: «Коли людині не пощастить, то всі зусилля зарадити
Історії з життя 0
«Ото бик племінний», — тільки й подумала Ольга про сина й запросила неочікуваних гостей до хати, щоб сусіди не зглядалися.
Коли Ігорева мама довідалася, що від нього завагітніла Григоркова Любця — відразу спровадила сина
Історії з життя 0
Якось Ірина крізь шпарину в дверях до маминої кімнати підглянула за цим дивним ритуалом. Лячно стало. Може, в мами якийсь душевний розлад?
Ользі Степанівні здавалося, що життя втратило сенс. Не уявляла, що вже не поспішатиме вранці
Історії з життя 0
Вже більше року переживає Руслана, знаючи, що в чоловіка є інша. Змарніла, зчорніла від сліз та ночей недоспаних і виходу не бачить. Боїться, що коли почне розмову першою, то залишить її чоловік
Місяць жовтим оком зазирав у вікно маленької кімнати. Руслана не спала, хоча було вже
Історії з життя 0
Приїхала. Дівчата ще спали. Посхоплювалися, пораділи. А на чоловіка глянула – у душі похололо. Він аж чорний зробився. Я до нього не смію підійти, і він мовчить. А коли дівчата побігли в спальню приміряти подарунки, сказав: «Щоб не сиротити дітей, житимемо разом. Однак ти мені вже не дружина»
Через гучномовець автовокзалу оголосили про посадку на автобус, а водія все не було. Пасажири

You cannot copy content of this page