— Мамусю, ви тільки не переживайте дуже, — стиснула мамину кволу руку Дана, — але я мушу вам щось сказати. Бо не прощу собі, як затаю. Ви маєте це знати…
Дана була такою вродливою, що, як мовиться, ні в казці сказати, ні пером описати. Всім Господь наділив дівчину: і личком…