Після того випадку з кожним днем відстань між ними скорочувалась, аж доки, нарешті, не настала мить справжнього єднання. І, вже не криючись зі своїми почуттям, Артем гордо крокував вулицями села поруч із Тамарою, завзято порядкував по господарству. Хай усі тепер знають, що він не самотній!
Літній ранок щедро розсипався росами у густих отавах. Сонце зацікавлено блукало тонким промінням у зелених кронах старих яблунь і сплітало…