– Мені було лише двадцять шість. Лiкaр попередив, що Дмитру не залишилося й року. Здавалося, я поділила себе на кілька частин, аби всюди встигнути. Робота, дитина, лікарня і… порожнеча.
Марина гарно малює. Чоловічий портрет став прелюдією до її неймовірної історії. - Я назвала його «Людина зі сну». Нас познайомив…