Історії з життя 0
– Мені було лише двадцять шість. Лiкaр попередив, що Дмитру не залишилося й року. Здавалося, я поділила себе на кілька частин, аби всюди встигнути. Робота, дитина, лікарня і… порожнеча.
Марина гарно малює. Чоловічий портрет став прелюдією до її неймовірної історії. – Я назвала
Рецепти 0
Картопляна ковбаска – смачна смаженою, вареною і запеченою. Домашні дуже часто просять її готувати – дуже їм подобається
Картопляна ковбаса з м’ясом в духовці! Що може бути простіше і смачніше, ніж незвичайна
Історії з життя 0
… А дощ не вщухав. Витанцьовував вулицями. Що йому до перехожих! Олег з Іриною від дощового полону врятувались у найближчій кав’ярні.
… А дощ не вщухав. Витанцьовував вулицями. Що йому до перехожих! Олег з Іриною
Історії з життя 0
Під Соломіїні ноги з ялинки впала шишка. Гарна, продовгаста, трішки наїжачена. Дівчина глянула вгору: от дивно, наче хтось невидимий знає, що сьогодні в неї день народження. І гадки не мала, що це буде єдиний її подарунок
Під Соломіїні ноги з ялинки впала шишка. Гарна, продовгаста, трішки наїжачена. Дівчина глянула вгору:
Історії з життя 0
– Ти обдурив мене, тепер хочеш обдурити доньку. Ні, Михайле. Відчуваю, візит твоєї помилки молодості перший, але не останній.
Наталці було тривожно на душі. Звідки йшов неспокій, не могла зрозуміти. Дивний настрій псував
Без категорії 0
Хлопець ніби й кохав мене, але був дуже зрадливий. Бувало, сама зустрічала його з іншими дівчатами, та й спільні знайомі завбачливо «відкривали очі». Спочатку вірила, що моє кохання його змінить, але з часом мусила визнати, що «без надії сподіваюсь». Після чергової його зpади зрозуміла, що не хочу більше переживати і плакати
Добрий день, любі читачі. Завжди з нетерпінням чекаю на ваші розповіді, читаю всі матеріали,
Гумор 0
Крутнулася молодичка та й пішла з базару. А Павло залишився сидіти з роззявленим ротом. Отямився, коли якась жіночка запитала, почім цибуля, та попросила трохи продати. Оглянувся до мішків, щоб набрати цибулі, й ноги підкосилися
У нашому селі єдине місце, де можна поспілкуватися з людьми, відпочити, — це магазин.
Історії з життя 0
Одного дня чоловік, збираючись на роботу, сказав, що не може більше таїтись, має іншу і переходить до неї жити. Взяв тільки свій одяг і машину. — Сказати, що це було зненацька, — нічого не сказати, — пригадувала той гіркий день жінка, не стримуючи сліз. — Я й досі не можу зрозуміти, як це сталось. Ми ж ніколи з чоловіком не те що не сварились — навіть не сперечались через якісь дрібниці. Після того як він пішов із дому, все стало чорне
Цю зворушливу історію я почула, коли поверталась додому з санаторію, що в Хмільнику на
Без категорії 0
Катруся підбігла до мами, обхопила за шию, але замість вітання раптом заговорила, захлинаючись: — Мамо! Мамо, не їдь від мене. Більше ніколи не їдь. Будь ласочка, прошу! Я не боюся кусючих злиднів. Не треба мені цукерок — бабуся колобки пече і зайців мені пошила цілу купу, тож іграшки в мене теж є. Ми на горищі твою сукню новісіньку знайшли, гарну-прегарну, червону в квітах, — носитиму, вона вже якраз на мене. Тільки не їдь, мамо, будь зі мною завжди. Я без тебе не можу
Галина Іванівна вже давно не вірила в дива. В її душі жевріла віра лише
Історії з життя 0
Не через щирість та доброту, а скоріше, щоб похвалитися своїм достатком та можливостями, запропонувала племінниці Ганні, теж медалістці, вступити до нашого інституту і жити в мене. Але майже одразу пошкодувала, бо мене страшенно роздратувало, що дівчина і без мого сприяння пройшла за конкурсом. А далі «гірше» — племінниця вчилася на «відмінно», встигала прибрати квартиру, зготувати обід, сходити на базар. Я розуміла, що порівняння із моєю рідною донькою Алісою було не на користь останньої
Просто за парканом мого обійстя — будинок-інтернат для людей похилого віку. Я не особливо

You cannot copy content of this page