Мамо, я вже пояснював. Андрійко — це частина мого життя, частина моєї родини, — його тон був рівним, але я відчувала за ним сталеву рішучість. — І частина моєї любові до Олени. Він мене приймає. Я його виховую. Що в цьому поганого?
— Дмитре, ти подивись на себе! Ти цілу годину витратив на те, щоб збирати конструктор із чужою дитиною! Хіба ти…