X

– Та забудьте ви про ту банку. Я її завтра Маргариті віддам, вона щось придумає. Або просто залиште її тут. У мене сьогодні шістдесят п’ять років. Будемо вважати, що це подарунок від долі.

Віра Павлівна метушилася на кухні. Хоч нікого й не буде на її дні народженні, але вона була завжди мала, що…

K Nataliya

Ти усвідомлюєш, що зараз робиш? Ти ж фактично виставляєш мене за двері оселі, за яку я віддала всі свої багаторічні заощадження!

— Ти усвідомлюєш, що зараз робиш? Ти ж фактично виставляєш мене за двері оселі, за яку я віддала всі свої…

K Anna

Оксаночко, дякую тобі, дитино! — вона обійняла мене, і я відчула не щирість, а якусь дивну, хижу впевненість. — Я буду тихіше за мишку. Навіть не помітите мене

Це була субота, та сама сіра й липка лютнева субота, коли небо над Житомиром здавалося брудним простирадлом. У нашій спальні…

K Anna

Вночі, коли всі заснули, Ірина тихо зібралася. Я вийшла в коридор, бо не могла заснути. Вона вже була в пальті, на руках тримала загорнуту в ковдру Вікторію. — Я йду до себе, — прошепотіла вона.

Знаєте, можна жити заради дітей, але моя історія показує, що є дві великі різниці і їх мені показала моя невістка.…

K Nataliya

Бачиш, — казала вона крізь двері, — твоя тихість зіграла нам на руку! Тепер усе буде як слід. А Зоя нехай знає своє місц

— Ти хоч уявляєш, як на нас тепер дивитимуться люди?! — голос Тамари Петрівни дрижав від обурення, поки вона міцно…

K Anna

Слухай, брат, я зараз на мілині, — голос Дениса став жорстким. — Все в справі. А квадрик — це для іміджу, для ділових зустрічей. Це інвестиція

Це була субота, яка мала пахнути морем і затишком, а натомість принесла смак попелу та розчарування. Я дивилася на екран…

K Anna

— Та дуже треба мені до вас ходити! — пирхнула вона. — Тільки врахуй, Андрію: ключі від усіх кімнат у цій квартирі мають бути у мене. На випадок потопу. Так що роби дублікат і клади мені на трюмо.

Це була звичайна київська осінь — та сама, коли небо стає кольору мокрого асфальту, а в повітрі пахне перепрілим листям…

K Anna

— А ви як вчинили, Богдане? — запитала вона, дивлячись прямо на Вікторію. — Забули, як ми прийшли до вашої доньки на свято? Нагадайте, що було далі, бо в мене пам’ять хороша.

На кухні пахло запеченим м’ясом та свіжою випічкою. Алла востаннє перевіряла чи все готове. Любомир у білій сорочці стояв біля…

K Nataliya

Ой, Олю, він і так з ніг валиться! — втрутилася Ірина Василівна, мати Дениса. — Не всі ж такі пробивні, як ви. Ви он і відкласти встигаєте, і живете непогано. Треба ж і про ближніх думати

Ця історія почалася не з гучних слів, а з тиші, яка буває лише в передчутті бурі. У той вечір повітря…

K Anna

— Ну-ну, — Павло хитро всміхнувся. — До речі, Юля теж спочатку не хотіла. А вчора подзвонила — каже, буду. З Андрієм приїдуть. На машині. Аня відчула, як пальці на ручці сумки заніміли. Юля і Андрій – таємниця, яку вона так старанно ховала в найглибшу шухляду пам’яті.

Аня вийшла з автобуса, коли сонце вже почало сідати за дахи будинків. Вона поправила сумку на плечі й пішла знайомою…

K Nataliya