Світлана відчувала, як всередині щось, що давно замерзло, починає повільно відтавати. Це не було те бурхливе почуття, як у молодості, коли серце вискакує з грудей. Це було щось інше — спокійне, тепле, схоже на стару ковдру, під якою затишно в холодну ніч.
Світлана сиділа на кухні київської квартири своєї доньки Вікторії та методично ліпила вареники. На годиннику була лише одинадцята ранку, 29…