— Ну-ну, — Павло хитро всміхнувся. — До речі, Юля теж спочатку не хотіла. А вчора подзвонила — каже, буду. З Андрієм приїдуть. На машині. Аня відчула, як пальці на ручці сумки заніміли. Юля і Андрій – таємниця, яку вона так старанно ховала в найглибшу шухляду пам’яті.
Аня вийшла з автобуса, коли сонце вже почало сідати за дахи будинків. Вона поправила сумку на плечі й пішла знайомою…