«Господи, — молився Іван, — якщо забираєш людину, то забирай і її половинку, яких колись поєднав. Це було б справедливо». Він старенький уже, вiйну пройшов, різне в житті бачив, та Божих планів не розуміє. Не може змиритися, що нема Марії. Лише тепер відчув, що таке — одинокість.
НА ЦЬОМУ ПОДВІР’Ї ЗАВЖДИ БУЛО ТИХО. ВОНО ПОВНИЛОСЯ ВЕСЕЛИМ ГАМОРОМ ЛИШЕ ТОДІ, ЯК ПРИЇЖДЖАЛИ ДІТИ З ОНУКАМИ, А ПОТІМ —…