Якби грім серед ясного неба розколов навпіл величну будівлю їхньої лiкарні, якби серед літньої спеки раптово випали глибокі сніги, це, напевно, не так би вразило Тамару, як те, що вона побачила на великій кольоровій фотографії: ледь примруживши блакитні очі, як умів це робити тільки він, на неї дивився її син
Того дня ніщо не віщувало бiди. Ранок зустрів її веселим передзвоном ледь примерзлого листя, коли у легеньких замшевих чобітках бігла…