Оренда? Мамо, це ж гроші на вітер. Краще мати своє. І колеги точно поважатимуть, якщо в мене власне житло
Ось той вечір, коли все змінилося. Ми сиділи за святковим столом, я, мій чоловік Петро і наш син Артем. Артем…
— Сину, Наталочко, ви так добре до мене ставитеся… Я от думаю, навіщо мені та квартира порожня в центрі? Може, я переїду до вас назовсім? Тут повітря чисте, ви поруч. А я вам чим зможу — допоможу
Вечірнє сонце повільно сідало за обрій, залишаючи довгі тіні на охайному подвір’ї нашого будинку. Я сидів на терасі, вдихаючи аромат…
Марія Степанівна відчула, як холодок пробіг по спині. Вона намагалася випитати причину, але син лише відмовчувався
Сонце м’яко лягало на підвіконня, де в глиняній мисці під рушником «відпочивало» тісто. Марія Степанівна, жінка ще енергійна, хоч уже…
Ми вирішили пожити окремо місяць. Це була моя ідея — відчайдушний крок, щоб «перезавантажитись». Я чекала, що він почне заперечувати, переконувати мене, що ми впораємося. Але Максим лише кивнув
Коли ми з Максимом побралися на третій рік після університету, мені здавалося, що я вхопила Бога за бороду. Наше весілля…
Вона ніби передбачила майбутнє. Коли чоловік повернувся, він дивився на малюка здивовано, наче не вірив, що це його дитина. «Який із мене тато?» – сміявся він, але в тому сміхові було щось гірке
Мені було трохи більше дев’ятнадцяти, коли я зрозуміла, що стану мамою. Все почалося з палких почуттів до хлопця з паралельного…
Куди? За кордон? А навіщо? Краще б ці кошти на щось путяще витратили — на нову шафу в спальню чи на ремонт у ванній
— Ти що, зовсім розум втратив? — розходилась мама Максима по телефону, голос її тремтів від обурення. — Ми з…
Знаєш, доню, я чекав, поки ти станеш на ноги. Не хотів, щоб ти переживала це все під час іспитів і пошуку роботи. Але далі терпіти було неможливо
Мама стояла посередині моєї вітальні, тримаючи в руках порожній келих, і дивилася на мене так, наче я щойно зрадила її…
Вибач? Після того, що ти зробив? Я не можу більше так жити! Ти обрав сторону своєї матері, а не мою!
— Дмитре, як ти міг повірити її брехні? Ти ж знаєш мене краще за всіх! Я ніколи не зраджувала тебе,…
Коли Артем став на одне коліно і відкрив коробочку з обручкою, Оксана плакала. Вона сказала «так», сподіваючись, що минуле нарешті залишиться в минулому
Це історія про те, як чужа таємниця може стати каменем на душі. Оксана ніколи не вважала себе слабкою людиною, але…
— Сцен? — я ледве стримувала сльози. — Ти думаєш, це просто сцени? Я прийшла додому хвора, а ти таке влаштував. І ти навіть не вибачився!
Я стояла на кухні, тримаючи в руках склянку з водою, коли раптом почула його голос із коридору. Він щойно повернувся…