X

Мені здавалося, що ти зрозумієш. Якщо пам’ять мені не зраджує, то ми ж не вперше допомагаємо близьким. Пам’ятаєш, як ми віддавали гроші на лікування твоїй тітці? Ти сама сказала тоді, що для сім’ї нічого не шкода. Чому тут раптом така реакція? Чи “родина” у твоєму розумінні не всі?

— Ти віддав наш відпочинок своїй сестрі, навіть не спитавши мене? — запитала я, тримаючи його телефон у долоні, і…

K Anna

– Ілоно, я тут подумав… Мама каже, що нема чого тягнути. Ми вже дорослі люди. Давай на вихідних сходимо в ювелірний. Я не хочу купувати каблучку сам, раптом розмір не підійде чи камінь не сподобається. Вибереш ту, яка на тебе дивитиметься.

Я сиділа за своїм столом у нашому офісному «акваріумі», намагаючись зосередитися на звітах, коли Вікторія, моя колега з сусіднього відділу,…

K Nataliya

— Тамаро, — каже, — ти не образишся, якщо я в тебе телефон тієї жінки візьму? Ну, Люсі. Ми так добре з нею про садівництво розговорилися.

Ось історія мого брата, як я її бачила і знала. Намагалася згадати кожну нашу розмову, кожен його погляд, бо й…

K Nataliya

— Треба нарешті щось вирішувати, — почувся з вітальні спокійний, діловий голос мого старшого сина Володимира. Він завжди так говорив, коли брався за важливі родинні справи, ніби розкладав папери по теках і шукав найраціональніший вихід

— Треба нарешті щось вирішувати, — почувся з вітальні спокійний, діловий голос мого старшого сина Володимира. Він завжди так говорив,…

K Anna

А потім з’явився Андрій. «Тільки на пару тижнів, поки не влаштується», — сказав Сергій. «Він же мій найкращий друг ще зі школи, не можу його на вулицю вигнати»

— Сергій, я більше не маю сил терпіти це. Два місяці твій давній товариш живе в нашій оселі, і я…

K Anna

Він ледь піднос не впустив, коли тебе побачив. Остовпів просто! — мати продовжувала своє гнути. — А знаєш, він досить симпатичний. Такий статний, серйозний. Давай-но ми зробимо його твоїм чоловіком.

Денис поправив краватку перед дзеркалом у роздягальні персоналу. Його зміна тривала вже сьому годину, і ноги починали неприємно гудіти, нагадуючи…

K Nataliya

— Маріє? Ти чого така… урочиста? — він ступив крок уперед, і його чобіт неприємно скрипнув по паркету. Погляд ковзнув по столу, і на обличчі з’явилося запізніле розуміння

— О, а ми щось святкуємо? — його голос, надто гучний і штучно бадьорий, розітнув густу тишу нашої квартири, ніби…

K Anna

— Павле, ти чого? Що сталося? Вона ключі не взяла? Передумали? — я стояла з ополоником у руці й зовсім не розуміла, що коїться.

Це була наша з Павликом велика мрія — справжня, вистраждана роками в орендованих квартирах і задушливих багатоповерхівках. Коли ми нарешті…

K Nataliya

Хто б міг подумати, що життя 37-річної Катерини, медсестри дитячого садка «Пролісок», зможе кардинально змінитися не завдяки солідному залицяльнику, а покинутій господарем і знайденій нею дорослій вівчарці.

Скільки розповідей я чую останнім часом про братів наших менших. Згадалася і мені історія приятельки, що трапилася ще в минулому…

mariya

Минуло кілька місяців. Я перестала чекати на дзвінки від Віктора. Стало легше, коли я прийняла цю нову реальність. Займалася Артемком, гуляла з Іринкою, коли Світлані було зовсім ніяк. Павло заїжджав. Привозив то продукти, то просто щось полагодити, як то дверну ручку чи шафку.

Якби мені хтось сказав, що я буду в вікно визирати в очікуванні, що хтось до мене зайде, що буду телефон…

K Nataliya