Не рада? Я до сина прийшла, а не до тебе! — відрізала вона, наче її присутність у моїй квартирі була незаперечним правом
— Набога, хто там так наполегливо стукає? — я відчинила двері, відчуваючи, як у горлі стискається клубок. На порозі стояла…
Миколо, мені байдуже, хто приносить гроші. Сиди вдома, готуй, прибирай. Мені вистачає, — відповідала я, але він лише хмурився
Я сиділа за кухонним столом, тримаючи в руках холодну чашку з міцною, майже чорною заваркою. Чайник ще гудів, але я…
Олена довго терпіла витівки Тараса. На притирання характерів, а притиралася, по суті, лише вона, пішло понад десять років
Олена довго терпіла витівки Тараса. На притирання характерів, а притиралася, по суті, лише вона, пішло понад десять років. До того…
Тихо? – фиркнула вона. – У мене від вашого диму голова обертом! Ви мені весь вечір зіпсували, безсовісні! Зараз мамі подзвоню, хай вона вас поставить на місце!
Вечір був теплим, пахло смаженим м’ясом і літніми квітами. Ми з кумою Олесею сиділи на подвір’ї, біля мангала, де тихо…
Шкода грошей, які я витрачаю на каву?
У мене на роботі є пані Олена. Дуже добра пані, бухгалтерка, років десь п’ятдесять п’ять їй, з яких років тридцять…
А що тут обговорювати? Я все продумала. Олег займатиметься фінансами, я — персоналом і продажами. А ти просто роби
Я сиджу у своїй маленькій майстерні, де пахне старим деревом і свіжою фарбою. Тиша тут особлива — вона жива, наповнена…
Сам. Квартира блищить, італійські меблі стоять, як у музеї. Тільки він там не живе, а ночує. Каже, порожньо. Просив передати, що помилявся. Сумує. Питав, чи не повернешся
Я сиділа в нашій вітальні, дивлячись на старе крісло, яке ми купили разом на початку шлюбу. Воно було свідком усього:…
Вперше Оля побачила жінку з брошкою, коли їй було сім років
Вперше Оля побачила жінку з брошкою, коли їй було сім років. Вона навчалася в першому класі. Батько жив на іншому…
Мої подруги почали мене чи не в перший же тиждень кликати в кафе подівочити
Подруги самі собі придумали ситуацію, самі роздмухали і самі прийшли мене «рятувати». Я спочатку їм пояснювала, що все не так,…
— Ігоре, — тихо промовила Софія, смикаючи його за рукав. — Давай не влаштовувати виставу перед усіма
— Коханий, ти ж пам’ятаєш, що в суботу в мами ювілей? Ігор важко зітхнув. Навіть апетит пропав. Він відсунув тарілку…