– Добре, Віро. Як знаєш. Їдь виходжуй свого “доленосного”. А я їду на курорт. Наступного разу не чекай, що я тебе вмовлятиму. Ти робиш помилку. Велику.
Вечірнє осіннє небо над містом затяглося сірими хмарами, і мій настрій був не кращий. Я відчувала, що Світлана знову почне…