Я глянула на годинник — ледь перевалило за четверту ранку. Накинувши халат, я поплентала до передпокою, гадаючи, що це якась помилка або сусіди знизу знову щось переплутали. Але варто було відчинити двері, як я мало не втратила мову
— Марино, прокидайся... Там якісь люди. Кажуть, до тебе, — голос мого чоловіка Сергія звучав розгублено й сонно. Я глянула…