Чує моє серце, що син мій прийде старість доживати до мене. Йому зараз п’ятдесят років і він почав будувати власну хату, хоч я йому сто разів казала про те, що давно так треба було зробити, ще, коли лиш він оженився на Раї!
- Миколко, поки ти молодий, то будуй хату, бо ти для них будеш довіку приймаком. - Мамо, мене Рая любить…